АНЕКДОТИ №88

Шойгу рапортує Путіну:

— У Нідерландах оприлюднили доповідь про збитий над Донбасом «Боїнг». Може, нам збити ще один?

— Навіщо?

— Аби було незрозуміло, про який «Боїнг» ідеться.

 * * *

 Щоразу, коли чиновник заповнює електронну декларацію, у якоїсь пенсіонерки з’являється палац, розкішна квартира або автомобіль представницького класу.

 * * *

— Пане професоре, всі кажуть, що ви зуміли врятувати велику кількість людей від неминучої смерті. У чому полягають особливості вашого методу?

— Просто я оперую досить рідко.

**

Учора вночі п’ять гопників хотіли забрати в мене телефон. Тепер у мене шість телефонів.

**

Автосервіс.

Клієнт дивиться рахунок і запитує в майстра:

— А що за пункт «пройшло» — 900 гривень?

Майстер:

— Не пройшло! Викреслюємо.

* * *

Автобус відходить від зупинки, за ним біжить жінка і кричить:

— Зупиніть, будь ласка, я на роботу запізнююся!

Водій зупинив автобус, жінка увійшла і каже:

— Громадяни, приготуйте квитки для перевірки!

* * *

— Скажіть, мільйон — це багато чи мало?

— Фіма, це залежить від того, хочеш ти його заробити або витратити.

**

— Підсудний, вас звинувачують в образі особистості президента Росії Путіна. Ви порівняли його спершу з вiслюком, а потім iз козлом.
— Ваша честь, уточніть: хто з них трьох вважає себе ображеним?

**

— Куме, чому народні депутати так бояться електронного декларування?
— Бо щойно вони заповнять е-декларації, всі відразу зрозуміють, що вони зовсім не народні.

**

— Рабиновичу, чому ви вирішили виїхати з Росії? Що вам у нас не подобається?

— Я важаю, що не гідний жити у найщасливішій країні світу.

 

* * *

 

У Верховній Раді пройшов День довкілля. Чи то приймали екологічні закони, то чи природа відпочивала на депутатах.

 

* * *

 

В Україні відбувся конкурс «Кращий мандрівник року». У номінаціях «Найдивніший мандрівник» і «Найдорожчий мандрівник» перемогло львівське сміття.

 

* * *

 

— Куме, ви мудра людина, скажіть, чому народ України так погано живе?

— Бо наш народ мудрий, але не­послідовний.

— Поясніть, будь ласка.

— Бо назвати чиновників посадовцями у народу мудрості вистачило, а от на те, щоб їх посадити, послідовності забракло.

**

— Розо Мойсеївно, ви єврейка?

— Точно. Я — єврейка. По татові та мамi. А от по Путіну я — українка.

* * *

У зв’язку з тим, що лiфти на окупованих територiях давно не проходили техогляд, виникло швидке самозагоряння.

* * *

«ПС» України попереджає: користування вiджатим майном дуже небезпечне для здоров’я любителiв Новоросiї.

* * *

— Синку, я впевнений, що сьогоднішній день залишиться у твоїй пам’яті як найщасливіший день у твоєму житті.

— Спасибі, тату, але весілля завтра.

— Я знаю, синку, що кажу!

 


Повернутися
20.10.2016
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...