ПОПКОРН: КУКУРУДЗЯНИЙ БІЗНЕС, ЩО ПРИНОСИТЬ ШВИДКИЙ ПРИБУТОК

Попкорн — «повітряна кукурудза» — відомий усім.  Хто і коли вперше помітив дивну властивість попкорна вибухати від високої температури, нині сказати важко. Оскільки історія замовчує про конкретних людей – винахідників цього снеку, тому поява попкорну присуджується народам. Згідно з одними джерелами, першовідкривачами «вибухаючої кукурудзи», а точніше, випадковими свідками такої властивості кукурудзи, стали древні індіанці. Люди виготовляли спеціальні глиняні (пізніше – металеві) ємності для приготування кукурудзи таким способом. Іншим способом було приготування цілого качана на розпеченій олії.

На початку 16 століття корінне населення Мексики використовувало попкорн не тільки в якості їжі, але і у вигляді прикрас для волосся і намист.

А європейці дізналися про попкорн лише в 1630 році, коли колоністи взяли в дар від вождя Кводекуайна мішок попкорна. Лише через два століття Чарлі Крітоз винайшов «Поппер» — машину для попкорну.

А все ж чому попкорн “вибухає»? Причиною цього є велика кількість вологи в кожному зернятку. Крапелька води в кукурудзяному зернятку при нагріванні перетворюється в пару, розширення якої призводить до прориву оболонки.

Попкорн як снековий продукт, з’явився на вітчизняних прилавках років 15 тому і завоював смакові симпатії мільйонів українців, ставши неодмінним супутником кіноматографу, розважальних парків та стадіонів, установ і супермаркетів. Він став не тільки улюбленим смаколиком дітей і дорослих, а й ефективним джерелом для отримання прибутку. Причому, для промислового виробництва він мало привабливий, оскільки смачний тільки в свіжоприготованому варіанті.

700% рентабельності з продажу попкорну – фантастичний показник, але експерти цю цифру підтверджують. Існує ряд причин, які породжують  величезну конкуренцію в цьому секторі: простота бізнесу; мінімальні вкладення в устаткування; популярність попкорну; мобільність бізнесу; не треба мати спеціальних навичок. То ж ми пропонуємо дізнатися, як можна заробити на продажі вибухової кукурудзи.

Початок шляху

Отримання дозвільних документів і всіляких ліцензій – це питання окреме і, більшою мірою, юридичне, пише видання «Гроші». Ми ж поговоримо про організаційну та комерційну сторону справи. Вкладення в попкорновий бізнес до смішного малі. Старт можливий з зовсім невеликою сумою у гаманці.

Для розміщення і роботи апарату для виробництва попкорну необхідна ділянка площею 1,5 х 1 квадратний метр. Договір оренди потрібно укласти з власником приміщення або з керуючою компанією. Якщо ж починати бізнес влітку, то розміщення в парку або на жвавій вулиці обійдеться дешевше. Головне, щоб місце було людне, але не транзитне, а пристосоване для відпочинку.

Обладнання для виробництва попкорну

Можна придбати як вітчизняні поп-корн машини, так і устаткування виробництва США, Китаю та Європи. Найбільш дорога і надійна американська техніка. Для вуличної торгівлі доцільно придбати маневрений і естетичний візок-вагончик, що дозволяє встановити на ньому апарат і обладнати спеціальне місце для сировини і тари. Продумайте яскраве оформлення таких візків, щоб вони відразу ж кидалися в око потенційному покупцеві.

Секрети виробництва попкорну

Якість попкорну безпосередньо залежить від вихідної сировини та відповідності технології приготування попкорну. Головними сировинними компонентами виступають кукурудзяні зерна і рослинне масло. Кукурудза використовується тільки спеціальних сортів. Найкращим в професійних колах вважається сорт «Метелик», що розділяється ще на 3 категорії.

«Дрібний метелик», що збільшується в об’ємі в 42 рази, після приготування виходить надзвичайно ніжним і тендітним. Він годиться лише для домашнього застосування. «Середній метелик» з 43-кратним збільшенням об’єму найбільш популярний в силу своєї ніжності і найбільшої розкриваності, а, відповідно, вигідності за критерієм прибутковості. Якраз його ми зазвичай їмо в кінотеатрах і парках. «Великий метелик» (42-кратне збільшення), більш міцний, використовується, в основному, в дрібносерійному промисловому виробництві і може транспортуватися без втрат у зовнішньому вигляді. Є ще сорт «Карамель» (36-38 кратне збільшення об’єму), що розкривається кулькою і призначений для виготовлення солодкого попкорну.

Що стосується олії, то можливе застосування кукурудзяної, соєвої, пальмової та кокосової олії, але, ні в якому разі, рапсового чи вершкового масла. Соняшникова ж олія додасть попкорну присмак смаженого насіння. А оптимальним професіонали визнають кокосовий варіант, причому для солоної кукурудзи краще використовувати жовте масло, а для солодкої – біле. Кінцевий продукт не буде повноцінним без солі, цукру, спецій та інших добавок, що додають снеку привабливий смак і колір. Для задоволення споживчого попиту асортимент повинен складатися мінімум з солоного і солодкого попкорну.

І ще один важливий нюанс – особливості зберігання сировини. Кокосове масло тане при + 28 ° С, тому йому потрібна прохолода. А для зберігання кукурудзи необхідні щільно закриті ємності, оскільки зерна, що втратили вологість, не розкриваються, і повітряний попкорн просто не вийде.

Упаковка для попкорна та додаткові товари

Порція готового попкорну пакується у паперові пакети, стаканчики різного об’єму або спеціальні картонні конуси. Після попкорна хочеться пити. У вашому асортименті повинні обов’язково бути прохолодні безалкогольні напої. Дохід від їх продажу може скласти до 30% від загального доходу.

Ціноутворення та інші тонкощі бізнесу на попкорні

Попкорн може принести від 400 до 700% прибутку. Для початку вирахуйте собівартість продукції: підрахуйте, у скільки вам обійдеться сировину, оренда, транспортні витрати, зарплата продавцеві (зазвичай це відсоток від продажів). Порівняйте ціни у ваших потенційних конкурентів. Ціна буде залежати і від місця торгівлі. Найнижча — в магазинах, де поп-корн — це попутній товар. Найвища — в кінотеатрах. Середня — в парках і на центральних вулицях.


Повернутися
20.10.2016
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...