ЧОРНО-БІЛА… ЗАРПЛАТА

Оподаткування зменшили — грошей у людей більше не стало.

Майже рік минув вiдтодi, коли урядовці майже вдвічі зменшили ставку єдиного соціального внеску для роботодавців iз метою детінізації бізнесу.

Якщо y 2015-му середня процентна ставка ЄСВ (Єдиний соціальний внесок) була встановлена на рівні 38% від зарплати, у цьому році податок знизили до 22%.

Зменшення навантаження на фонд оплати праці мало б створити оптимістичні умови для виходу зарплати з тіні, але сталося не зовсім так.

 Напередодні, під час засідання Ради регіонального розвитку, Президент Петро Порошенко висловив своє невдоволення процесом легалізації заробітної плати, оскільки після зниження податкового навантаження виплати працівникам підвищили недостатньо.

«Ми ухвалили дуже непросте рішення, коли значним чином скоротили єдиний соціальний внесок, передбачаючи, що ту економію, яку бізнес отримав, недоплачуючи податок державі, в повному обсязі буде виплачено на руки людям. Упевнений у тому, що поки підвищення заробітної плати не перевищує тiєї економії, яку власники підприємств отримали через скорочення навантаження на заробітну платню», — пояснює глава держави.

 За інформацією Державної служби статистики України, y січні—липні цього року розмір середньомісячної заробітної плати становив 4916 гривень. У порівнянні з аналогічним періодом за минулий рік збільшився майже на 25%. Найвищу заробітну плату наразі отримують працівники авіаційно-транспортних, фінансових, страхових та фармацевтичних установ, y сфері інформації, телекомунікації, добування кам’яного та бурого вугілля.

Найменше ж платять на підприємствах поштової та кур’єрської діяльності, охорони здоров’я (!), текстильного виробництва, y музеях, архівах, бібліотеках та інших закладах культури.

 До слова, середня заробітна плата найвища y Києві — 8101 грн., 5779 — y Донецькій та 4989 — y Київській областях. Найнижчий рівень заробітної плати, який не перевищував 76,2% від середнього по економіці, спостерігався у Кіровоградській, Чернівецькій та Тернопільській областях.

Знижуючи ставку податку, Мінфінансів переслідувало благородну мету підвищення зарплати та легалізації виплат працівникам. Однак, як кажуть, є й інша сторона медалі. Оскільки ЄСВ — основне джерело поповнення Пенсійного фонду, то після його зниження утримання Пенсійного фонду лягло на плечі держави. Як наслідок, y Пенсійному фонді з’явився дефіцит на рекордну для України суму —  більш як 150 мільярдів гривень. До слова, y 2014-му дефіцит становив 80 мільярдів. Тоді дірку в бюджеті залатали за допомогою оподаткування пенсій, що дало y результаті майже два мільярди гривень.

 «Ми маємо на сьогодні достатньо дефіцитний Пенсійний фонд.  150 мільярдів і вище дефіциту Пенсійного фонду при загальному бюджеті умовно 700 мільярдів. Ви розумієте, наскільки це серйозна проблема? На сьогодні остаточних будь-яких рішень щодо того, як ми будемо будувати нашу пенсійну систему в країні, немає», — коментує ситуацію Прем’єр-міністр Володимир Гройсман.

За словами глави уряду, потрібно відкрито поглянути на проблему і вирішувати питання з пенсійною системою. Єдині принципи нарахування пенсії, без привілеїв для будь-якої професії, мають ухвалити уже до кінця грудня цього року. Заплановано відокремити надбавки до пенсії від власне трудової пенсії і перевести їх фінансування від Пенсійного фонду до державного бюджету, починаючи з 2017 року. У Пенсійному фонді переконані, як тільки економіка почне виходити з «тіні» та в українців зростуть заробітні виплати, недостачі y державній казні суттєво зменшаться.


Повернутися
20.10.2016
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...