"КІБОРГ" ІЗ ЖИТОМИРЩИНИ ВСТАНОВИВ РЕКОРД УКРАЇНИ

Демобілізований десантник 95 бригади  - "кіборг" Дмитро Крикун, який родом із Ружинського району Житомирської області, встановив рекорд України.

Для цього йому знадобилося трохи більше 14 годин і більше півсотні пар жіночих рук.  

 Дмитро Крикун із позивним «Амур» після повернення із зони АТО, куди відправився ще навесні 2014 року, надає послуги з професійного масажу та вже має постійних клієнтів, яким допомагає зняти м’язову напругу й повернути легкість рухів. Його «кіборг-масаж» користується попитом не тільки серед військових, а навіть здебільшого серед цивільних.

Що спонукало мужнього «кіборга» зайнятися масажем? Відповідь проста: проблеми із власним здоров’ям.    У межах проекту «Воїну — гідна праця» хлопцю випала можливість пройти базові курси за спеціальністю «масажист-універсал».

Врешті, ця справа і привела Дмитра до рекорду, а естафету він уже встиг передати ще одному учаснику АТО - бійцю 30 бригади Леоніду Остальцеву,  який реалізовує у столиці проект «Pizza Veterano».

 


Повернутися
20.10.2016
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...