ДВІ ТИСЯЧІ КІЛОМЕТРІВ — ЗА СТО ДНІВ. БОСОНІЖ!

26-річний Іван Онисько з села Сущин на Тернопільщиніта його товариш  Юрій Регліс із села Чижівка на Житомирщині без грошей, речей та взуття подолали шлях завдовжки 2000 кілометрів. Назвавши свій проект Prostoboso, вони відмовилися не тільки від грошей та речей, а й від взуття.

9 липня Іван Онисько і Юрій Регліс вирушили у дорогу, поставивши собі за мету до середини осені дійти з Ужгорода до Харкова понад дві тисячі кілометрів… босими. До такої ідеї багато хто поставився скептично, адже  йшли без взуття, без речей та грошей.  І ось хлопці завершили свою екстремальну мандрівку.  Фінішна точка  – Харків. Місія виконана - мандрівник з Тернопілля разом із своїм товаришем босі, без грошей та речей за 100 днів подолали 2000 км.

 Мандрівники до проекту «PROSTOBOSO» вже мали досвід подорожування: Іван відвідав уже 28 країн світу, серед яких країни Західної Європи, Африки, Азії, а Юрій встиг побувати у 24 країнах Європи.  Іван за фахом філолог. Вивчав іноземну мову, працював перекладачем з німецької, гідом із активного туризму, велогідом в Криму, Карпатах, а також  у Кенії й Танзанії. Юрій –  управлінець, за фахом економіст. Познайомившись під час Революції Гідності, хлопці згодом потоваришували і почали планувати спільну мандрівку. Початковий план був пробігти Україною, але перспектива тримісячного мовчазного сопіння їм зовсім не посміхалася. Натомість вони вирішили не занадто полегшувати собі завдання – подолати шлях пішки, проте – босоніж. Звісно, це перша подорож такої довжини і в таких умовах в Україні.

Одягнені мандрівники відповідно назві свого маршруту – це вишиванки і лляні штани зі старого полотна. На плечах – сумки, в яких лише необхідний мінімум: паспорти, телефони, портативна камера з запасними батареями і флешками, зубна паста зі щітками.

Щодня учасники подорожі Україною знімали відео, робили фото та писали про свої пригоди на сторінці проекту в мережі «Фейсбук».

«PROSTOBOSO втілює в собі такі речі, які я ніколи не робив раніше. Я не ходив так далеко пішки, ніколи не мандрував босий, завжди брав із собою значно більше речей. Цього разу все простіше і складніше водночас. Не знаю, як все відбуватиметься. Здається мені, що спрага до пригод буде втамована», - говорив на початку свого шляху Іван Онисько.

І ось 18 жовтня задумане вдалося реалізувати. Хлопці зізнаються, що у перші два тижні мандрівки ладні були здатись — зловити першу ліпшу маршрутку та поїхати додому, настільки нестерпно боліли ноги. Але вони йшли, вперто, незважаючи на косі погляди, глузування та невпевненість… І зараз щасливі, що добралися до пункту призначення. З чим ми їх і вітаємо.