БАНДЕРА НА П’ЄДЕСТАЛІ: СКІЛЬКИ НАСПРАВДІ В УКРАЇНІ ПАМ’ЯТНИКІВ ПРОВІДНИКУ ОУН

 Згідно із поширеною думкою, за останні три роки в Україні відбулася глорифікація постаті Степана Бандери. ІА «Дивись.Info» вирішила перевірити один із аспектів цього уявлення – кількість встановлених пам’ятників діячу. Результатом став мультимедійно-аналітичний проект редакції.

Як ми шукали Бандеру

Редакція дослідила, в яких саме областях України, скільки, яких за формою пам’ятників лідеру Організації українських націоналістів Степанові Бандері споруджено. Для цього було надіслано інформаційні запити до Обласної державної адміністрації кожного регіону (за виключенням АР Крим) щодо наявності таких монументів, а також обставин їх встановлення і утримання.

Оскільки у державних органах влади деяких з областей наш запит було проігноровано (Львівська і Тернопільська), редакція з’ясовувала ці питання самостійно. Тому й інформацію про фінансування встановлення пам’ятників, а також сьогоднішнє їх утримання буде оприлюднена пізніше.

Висновок 1: географія

Усього в Україні встановлено 40 пам’ятників Степанові Бандері (йдеться про повнозростові пам’ятники і погруддя). Але споруджено їх лише у чотирьох областях: Івано-Франківській, Львівській, Рівненській і Тернопільській.

Висновок 2: роки встановлення та ініціатива

Важливо було також з’ясувати, коли в Україні споруджували монументи лідеру ОУН. За цим, на нашу думку, є відповідь про те, що саме постать Бандери символізує у житті сучасного українського суспільства.

Ще один пам’ятник Степану Бандері відкрили 14-го жовтня 2016 року у місті Дубно, Рівненської області. Також на реконструкції перебуває пам’ятник Степану Бандері у м. Червоноград, на Львівщині.

Бандера – «новий Ленін»?

Результати дослідження ІА «Дивись.Info» прокоментував голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович. Він відповів на питання, чи можна говорити про глорифікацію Бандери через пам’ятники і чи можна вважати лідера ОУН «новим ідолом замість поваленого Леніна».

Чи заслуговує Бандера на пам’ятники  Україні з огляду на осуд Росії та Польщі?

Юзеф Пілсудський – людина, причетна до «незручних моментів» польсько-українських стосунків, – вшанований набагато активніше у сусідній Польщі. Очевидно, що у нашій національній історії будуть герої, які не подобатимуться нашим сусідам, особливо тим, які свого часу окупували ту чи іншу частину української території. Це природно. І в теперішній ситуації вони мають поважати наше право на різницю у поглядах на наше минуле.

Встановлення пам’ятників за громадської ініціативи, свідчить, що ця постать для людей є символом боротьби за незалежність. Коли я чую, що встановлення пам’ятника Бандері чи перейменування вулиці на його честь несе у собі щось антипольське, то вважаю такі зауваження недоречними. Адже насправді Бандера насамперед сприймається як символ боротьби із радянським режимом.

Чи пам’ятники Бандері замінюють повалених Леніних

 Абсолютно некоректне порівняння. Коли ми говоримо про пам’ятники Леніну, то маємо розуміти, що їх встановлювали силою державного апарату у кожному населеному пункті. Коли ми говоримо про пам’ятники Бандері, то маємо усвідомлювати, що немає таких споруд, які встановлювалися б силою державного апарату. І ми не маємо таких пам’ятників у кожному населеному пункті.

Так само неправдою є теза, що в ході перейменування більшість вулиць у містах і селах отримують ім’я Бандери. Таких вулиць не є так багато в Україні. Одним із найбільш вживаних топонімів є назви, пов’язані із героями Майдану, Небесною Сотнею.

Усе це є дуже великі перебільшення, мета яких – показати нібито заміну одного ідола – Леніна –  на іншого – Бандеру. Цього насправді не існує.

Чи шкодить масове встановлення пам’ятників розумінню постаті Бандери

Зважаючи навіть на те, що вулиці та пам’ятники Бандери з’являються з ініціативи громадськості, ми не маємо нічого, що загрожувало б розумінню постаті цього діяча.

Чому найбільша кількість пам’ятників Бандері встановлена із 2006 по 2013 роки

Я думаю, що це пов’язано зі змінами після Помаранчевої революції, коли українцям почала відкриватися національна історія. Це часи Віктора Ющенка. А починаючи від 2010 року це, можливо, навіть було виявом спротиву державній політиці повернення до всього радянського, що її реалізував режим Януковича.


Повернутися
20.10.2016
Категорія: Історія
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.