«УСІМ СЕЛОМ ПІШЛИ В УПА…»

У Мізюринцях Шумського району  до УПА було причетне майже все населення

У селі Мізюринці Шумського району до УПА було причетне майже все населення. Зв’язковими та санітарками були молоді дівчата та навіть діти, - пише «Тернопіль наживо»!

 Більшість чоловіків воювали із зброєю в руках, жінки шили одяг, в’язале тепле вбрання, готували постанція їжу, переховували поранених, надавали їм першу медичну допомогу.

  Учасниками національно – визвольних змаганнях стали уродженці та жителі села Андрій Боб’юк, псевдо „Кремінь”; Анатолій Галан, псевдо „Кармелючок”; Петро Коцюк, псевдо „Ворон” – всі вони були воїнами у сотні „Гука” – Федора Мельничука. Загалом в УПА воювало 70 жителів Мізюринець – 44 чоловіків та молодих хлопців і 26 жінок та дівчат. З них в боротьбі за вольності України загинуло 39 осіб – від німецьких окупантів, а від радянських збройних сил – 28.

  Решта повстанців були засуджені московсько – кумуністичним режимом до сталінських таборів. Багато хто з вояків  УПА, щоб не попасти до рук НКВД із словами „Слава Україні” пускали собі кулю, інші, не витримуючи знущань і катувань, у тюрмах померли, але залишались вірними присязі члена УПА, не видали товаришів по зброї. Трощанський Петро Ількович 12 серпня 1944 року, шоб не потрапити до московських катівень підірвався разом із побратимом – упівцем гранатою у криївці в своєму рідному селі.

 Вдячні односельчани свято бережуть пам’ять про воїнів. У селі в 90-х роках було відкрито пам’ятник на честь Незалежності України, який присвятили саме цим героям України.


Повернутися
20.10.2016
Категорія: Історія
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Тільки-но вляглася перша хвиля радості, котра піднялася довкола нашого першого олімпійського золота, як інтернетом відразу ж покотилася «зрада»: наш спортсмен-переможець обійнявся з володарем бронзи-росіянином, ще й обгорнув його українським прапором…  Цікаво, кого нині «розпинають» більше: нашого Абраменка в Україні за обійми з росіянином, чи росіянина – на його батьківщині - за те, що дався загорнути в наш прапор… Знаходяться уже й ті, хто чи то жартома, чи всерйоз пропонує російському спортсмену попросити політичного притулку в Україні (мовляв, якщо встигне до кінця Олімпіади, то будемо мати вже дві медалі) і ті, хто, відкричавши нашому спортсмену «Осанна», починають скандувати «Розіпни його»…

Поки ламаються списи і точаться суперечки, зверну вашу увагу на дуже символічну деталь: спортсмен, котрий переміг, накрив своїм (нашим, українським!) прапором того, хто програв… Зрештою, вам не треба пояснювати, чому представники Росії на цій Олімпіаді без прапорів – «безликі», майже як «їхтамнєти» на Донбасі… Я вірю у символічність цього жесту, яким Україна «покриває» Росію, так само, як і у великодушність переможців. А все решта - просто спорт.