Паспорт вам в руки

За повідомленням відділу інформатизації та інформаційного забезпечення ДМС України з 12 січня 2015 року територіальними органами ДМС та їх підрозділами оформлено понад 222 тисячі заяв-анкет на виготовлення біометричних паспортів громадянина України для виїзду за кордон. Станом на 24 лютого громадянам видано   35616 закордонних паспортів нового взірця, ще 6114 очікує видачі.

У січні-лютому найбільше бажаючих оформити закордонний паспорт нового зразка було на Львівщині – 17774, Одещині – 15911, Івано-Франківщині – 13333 Дніпропетровщині область 12983. У столиці за біометричним паспортом звернулося 32873 киян.

У десятку лідерів по оформленні біометричних паспортів увійшла також Тернопільщина. Як повідомили в міграційній службі області, у період з 12 січня по 24 лютого до територіальних підрозділів УДМС Тернопільщини для оформлення закордонного паспорта нового взірця звернулося 8743 громадян. Із таким показником Тернопілля обійшло навіть Рівненщину 6760, Волинь – 6504, Вінничину – 6207, Київську область – 5138.

Найменший попит на паспорти із чипом в Житомирській – 4901, Чернігівській – 3464 та Кіровоградській областях – 3026.

 
 

Повернутися
09.04.2015
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...