ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО №87

Головна причина невпевненого існування України в тому, що суспільство змушене постійно боротися з державою. Конфлікт cтало існує в різних сферах — військовій, економічній, освітій, — список можна продовжувати чи не до безконечності, але мова, вибачайте за тавтологію, йтиме знову про мову. Про мову як засіб спілкування і державну мову як один із символів Держави...

Влада переконує нас , що мовної проблеми в Україні не існує, обґрунтовуючи свою думку тим, що на захист країни від загарбників стали і російськомовні патріоти. Але це — виняткова ситуація, коли, як на пожежі, не має значення, якого кольору відра, з яких заливають вогонь. Але ж постійно на пожежі не живуть, і будівлі зводять не для цього...  А ще пригадую, як один з наших бійців розповідав, що головною з причин безперешкодного проникнення через лінію зіткнення диверсантів є однакова мова. Сумно, що пересічний громадянин інтуїтивно відчуває важливість мови, а державні діячі — ні. 

Рік тому Пентагон додав українську мову до списку пріоритетних та розширив кадровий запит для людей зі знанням української мови.

Те відчуття, коли іноземці роблять для нашої мови більше, ніж наша держава.

Влада плює на державну мову, аби хтось не дай боже, не подумав, що в нас тут не поважають мову держави агресора. Політики, державні люди чи навіть відомі блогери наполегливо її ігнорують, вважаючи, що російська розширює для них аудиторію, хоча це повна маячня. Може, їм про саморусифікацію Білорусі нагадати? Після запровадження російської другою (а насправді першою) державною нині білоруською говорять трошки більше трьох відсотків. Це смерть нації.

Складається враження, що під гаслом «Одна країна — єдіная страна» нам підсовують повзучу русифікацію. От вже і в школах згідно з новоприйнятим законом викладання мовою меншин дозволили, і Верховна Рада так і не спромоглася відправити «за парєбрік» артистів-рашистів, тобто, заборонити гастролі росіян, які не висловилися проти окупації.  Схоже, що аксіома про те, що «де лунає російська попса чи шансон, туди рано чи пізно приїдуть російські танки» для наших «слуг народу» — заскладна теорема, яку не можуть довести навіть тисячі загиблих від навали «руського міра».  Бо, мовляв, музика — це справа смаків, от і зали з «поющімі голубями міра» переповнені, і піпл «хаває»…

Приведу певну алегорію: адміністратор ресторану, якщо він вболіває за долю ресторану, не дозволить в ньому продавати пиріжки з лайном. Навіть якщо це комусь подобається. Бо потім в ресторації складеться репутація «із запашком»...

Якщо українська стане необов’язковою мовою, Україна ризикує перетворитися на країну з необов’язковими українцями…  


Повернутися
13.10.2016
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Сучасне життя —  лернейська гідра, яка щодня нарощує нові голови замість тих, що ми вчора з такими зусиллями зрубали. Порівняння «час – це гроші» в двадцять першому столітті остаточно втратило свою актуальність. Гроші більше не мають значення, а от час має. Його не заробиш, не вкладеш, не примножиш, не подаруєш, не накопичиш, не візьмеш в кредит і навіть не вкрадеш. Він знецінює наші ресурси, забирає шанси і постійно вкорочує нам віку, даючи поблажку хіба що до вину та пірамідам.

 Ми часто забуваємо, що час — єдина річ, якою ми не можемо керувати і тратимо купу часу на читання  трактатів  про тайм-менеджмент. Говорячи, що ми маємо час, ми плутаємо підмет та додаток…

Французький поет П’єр Буаст стверджував, що час часто вбиває тих, хто намагається вбити його. Тим часом українські неокласики впевнені, що за ставленням до нього (хоча, зрештою, не лише до нього) існує тільки два типи людей: перші сидять на березі річки і чекають, доки течією пропливе труп ворога, і другі – це ті, хто цих ворогів пускає за водою…  Хоча є ще й треті. Вони, власне, і є вороги.