АНЕКДОТИ №87

Севастополь, наші дні. Пацієнт запитує в лікаря:
– На томограму головного мозку можна записатися?
– На «референдум» ходили?
– Так.
– Значить, у вас мозку нема.

**

– Куме, чому чиновники під час відкриття дитячого садка розповідали про безвізовий режим?
– Тому, що громадяни України, старше п’яти років, їм не вірять.

**

Оголошення в газеті:

«Здам квартиру на 5-7 років, залежно від рішення суду».

**

Бабуся приходить до лікаря на обстеження. Лікар її оглянув і каже:

— У вас слабке серце, поки що не ходіть додому по сходах.

Через місяць бабуся проходить повторне обстеження.

Лiкар:

— Ну от, серце зміцніло, знову можете по сходах додому ходити!

— Нарешті, а то я втомилася по водостічній трубі у вікно додому лазити!

* * *

— Що роблять росiяни в першу чергу, коли їм відключають світло?

— Біжать до вікна, щоб подивитися, кому ще відключили.

 

* * *

У тюремній камері:

— Ти як сюди потрапив?

— Через застуду.

— Як це?

— Я чхнув, а сторож прокинувся.

**

Петро був настільки жадібним, що, коли йому наснилося, що він вечеряє в ресторані, швидше прокинувся, щоб не платити.

**

Прокурор до обвинуваченої:

— Після того як ви поклали в рагу миш’як і подали його чоловікові, чи був момент, коли ви відчували докори сумління?

— Коли він попросив добавки.

* * *

Приходить чоловiк у бібліотеку і запитує:

— Де тут у вас книга «Чоловік — повелитель жінок»?

— Фантастика — на третьому поверсі.

* * *

Батько шле синові есемеску:

— Як пройшов іспит?

— Іспит пройшов на «ура», професори у захваті — просять повторити восени

**

– Яценюк сказав, що «Стіна» на кордоні з РФ відповідає кращим показникам аналогічних проектів, які є на Заході!
– Ні, куме, наша «Стіна» крутіша, тому, що – невидима.


Повернутися
13.10.2016
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Тільки-но вляглася перша хвиля радості, котра піднялася довкола нашого першого олімпійського золота, як інтернетом відразу ж покотилася «зрада»: наш спортсмен-переможець обійнявся з володарем бронзи-росіянином, ще й обгорнув його українським прапором…  Цікаво, кого нині «розпинають» більше: нашого Абраменка в Україні за обійми з росіянином, чи росіянина – на його батьківщині - за те, що дався загорнути в наш прапор… Знаходяться уже й ті, хто чи то жартома, чи всерйоз пропонує російському спортсмену попросити політичного притулку в Україні (мовляв, якщо встигне до кінця Олімпіади, то будемо мати вже дві медалі) і ті, хто, відкричавши нашому спортсмену «Осанна», починають скандувати «Розіпни його»…

Поки ламаються списи і точаться суперечки, зверну вашу увагу на дуже символічну деталь: спортсмен, котрий переміг, накрив своїм (нашим, українським!) прапором того, хто програв… Зрештою, вам не треба пояснювати, чому представники Росії на цій Олімпіаді без прапорів – «безликі», майже як «їхтамнєти» на Донбасі… Я вірю у символічність цього жесту, яким Україна «покриває» Росію, так само, як і у великодушність переможців. А все решта - просто спорт.