АНЕКДОТИ №87

Севастополь, наші дні. Пацієнт запитує в лікаря:
– На томограму головного мозку можна записатися?
– На «референдум» ходили?
– Так.
– Значить, у вас мозку нема.

**

– Куме, чому чиновники під час відкриття дитячого садка розповідали про безвізовий режим?
– Тому, що громадяни України, старше п’яти років, їм не вірять.

**

Оголошення в газеті:

«Здам квартиру на 5-7 років, залежно від рішення суду».

**

Бабуся приходить до лікаря на обстеження. Лікар її оглянув і каже:

— У вас слабке серце, поки що не ходіть додому по сходах.

Через місяць бабуся проходить повторне обстеження.

Лiкар:

— Ну от, серце зміцніло, знову можете по сходах додому ходити!

— Нарешті, а то я втомилася по водостічній трубі у вікно додому лазити!

* * *

— Що роблять росiяни в першу чергу, коли їм відключають світло?

— Біжать до вікна, щоб подивитися, кому ще відключили.

 

* * *

У тюремній камері:

— Ти як сюди потрапив?

— Через застуду.

— Як це?

— Я чхнув, а сторож прокинувся.

**

Петро був настільки жадібним, що, коли йому наснилося, що він вечеряє в ресторані, швидше прокинувся, щоб не платити.

**

Прокурор до обвинуваченої:

— Після того як ви поклали в рагу миш’як і подали його чоловікові, чи був момент, коли ви відчували докори сумління?

— Коли він попросив добавки.

* * *

Приходить чоловiк у бібліотеку і запитує:

— Де тут у вас книга «Чоловік — повелитель жінок»?

— Фантастика — на третьому поверсі.

* * *

Батько шле синові есемеску:

— Як пройшов іспит?

— Іспит пройшов на «ура», професори у захваті — просять повторити восени

**

– Яценюк сказав, що «Стіна» на кордоні з РФ відповідає кращим показникам аналогічних проектів, які є на Заході!
– Ні, куме, наша «Стіна» крутіша, тому, що – невидима.


Повернутися
13.10.2016
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.