АНЕКДОТИ №87

Севастополь, наші дні. Пацієнт запитує в лікаря:
– На томограму головного мозку можна записатися?
– На «референдум» ходили?
– Так.
– Значить, у вас мозку нема.

**

– Куме, чому чиновники під час відкриття дитячого садка розповідали про безвізовий режим?
– Тому, що громадяни України, старше п’яти років, їм не вірять.

**

Оголошення в газеті:

«Здам квартиру на 5-7 років, залежно від рішення суду».

**

Бабуся приходить до лікаря на обстеження. Лікар її оглянув і каже:

— У вас слабке серце, поки що не ходіть додому по сходах.

Через місяць бабуся проходить повторне обстеження.

Лiкар:

— Ну от, серце зміцніло, знову можете по сходах додому ходити!

— Нарешті, а то я втомилася по водостічній трубі у вікно додому лазити!

* * *

— Що роблять росiяни в першу чергу, коли їм відключають світло?

— Біжать до вікна, щоб подивитися, кому ще відключили.

 

* * *

У тюремній камері:

— Ти як сюди потрапив?

— Через застуду.

— Як це?

— Я чхнув, а сторож прокинувся.

**

Петро був настільки жадібним, що, коли йому наснилося, що він вечеряє в ресторані, швидше прокинувся, щоб не платити.

**

Прокурор до обвинуваченої:

— Після того як ви поклали в рагу миш’як і подали його чоловікові, чи був момент, коли ви відчували докори сумління?

— Коли він попросив добавки.

* * *

Приходить чоловiк у бібліотеку і запитує:

— Де тут у вас книга «Чоловік — повелитель жінок»?

— Фантастика — на третьому поверсі.

* * *

Батько шле синові есемеску:

— Як пройшов іспит?

— Іспит пройшов на «ура», професори у захваті — просять повторити восени

**

– Яценюк сказав, що «Стіна» на кордоні з РФ відповідає кращим показникам аналогічних проектів, які є на Заході!
– Ні, куме, наша «Стіна» крутіша, тому, що – невидима.


Повернутися
13.10.2016
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…