ЩОБ У ГОСПОДАРЦІ ЛАД: ДО ЗИМИ ГОТУЄМ САД!

Листопад — останній місяць осені. В цей період усі роботи і а саду, і а ягіднику мають бути спрямовані на підготовку рослин до тривалого зимового спокою.

Плодоносний сад. Плодові дерева тих порід і сортів, штамби і скелетні гілки яких мають шорстку поверхню, треба очистити від відмерлої кори. Якщо цю роботу не виконали у жовтні, то в погожі дні листопада для неї буде саме час. Для цього слід розстелити під деревом плівку, клейонку або мішковину і дерев’яною скребачкою або дротяною щіткою очистити штамб і скелети, стежачи, щоб не травмувати живих тканин. Очищену кору ретельно зібрати і спалити.

Затим приготувати розчин для побілки дерев: 3 кг вапна (сметаноподібної консистенції), 300 г мідного купоросу й 1 кг глини на 10 л води. Цим розчином ретельно побілити штамби, основи скелетних гілок і їх розвилки. Така побілка захищатиме кору дерев від сонячних опіків. Крім того, це добрий дезінфікуючий засіб.

Після обпадання листя добре помітні зимуючі гнізда шкідників саду: бояришниці, золотогуза, яйцекладки непарного шовкопряда. Всі ці гнізда, щитки, яйцекладки знімають, не допускаючи пропусків.

 Якщо з якихось причин ви не зробили у жовтні вологозарядкового поливу, то зробіть це тепер, наситивши пристовбурні смуги або круги до 100%-ої вологості грунту. Після перших морозів кореневу систему дерев на вегетативних підщепах слід утеплити, замульчувавши пристовбурні круги торфом, компостом, тирсою або іншими сипучими матеріалами шаром 8-10 см.

Усі рослинні рештки слід зібрати до компостної ями.

Молодий сад і ягідники. Проводять аналогічні роботи, як і в плодоносному саду. Крім того, слід обв’язати штамбики і нижні гілки стеблами соняшнику, очерету, пагонами малини, хвойними гілками тощо. Необхідно розкласти отруйні принади (зерно + олія + зоокумарин). Щоб їх не склювали птахи і свійська птиця, приманки треба помістити у трубки довжиною 15—18 см. виготовлені з руберойду або іншого відповідного матеріалу.

У молодому саду потрібно замульчувати пристовбурні смуги всіх дерев незалежно від підщепи, а також у ягідних кущів. Особливо ретельного укриття потребує малина, у якої коренева система розташована досить неглибоко.

Дуже уважним треба бути до строків укриття суничних грядок, які слід мульчувати, коли ґрунт промерзне на глибину 3—5 см. Для укриття можна використати торф, компост, тирсу, солому, глицю та інші матеріали. Головну увагу слід звернути на захист точки росту («сердечка») і коренів суниці.

У регіонах можливого великого снігопаду бажано із жердин зробити каркас, який захищав би ягідні кущі від розламів. На кущах смородини й аґрусу слід позрізувати верхівки погонів, уражених борошнистою росою, а також вирізати пагони смородини, уражені стебловою галицею і склівкою. Аби запобігти поломам стебел малини снігопадами, їх знімають з опори, зв’язують у пучки. З’єднуючи з суміжними кущами. За наявності шпалери, пучки пагонів підв’язують до нижнього дроту, а за його відсутності — до тимчасово забитого в ґрунт кілка. Варто зауважити, що пагони малини, пригнуті ближче до землі, краще витримують суворі морози, зберігаючи плодові утворення, ніж ті, що стоять вертикально.

З метою захисту молодих дерев від підмерзання (морозобоїн) і сонячних опіків, їх бажано обприскати вапняним розчином з додаванням, для кращого прилипання, борошняного клейстеру (2 ложки на 10 л).

Укривні сорти винограду знімають з опори, лозу укладають на дно неглибокого рівчачка, обприскують 4%-им розчином залізного купоросу або 3%-им розчином мідного купоросу чи іншим фунгіцидом. Затим лозу пришпилюють до землі гачками і з настанням низьких температур укривають підготовленим матеріалом.

Важливо не забути вкрити садові троянди. Їх вкривають ґрунтом, торфом, перегноєм, іншими матеріалами у такій кількості, щоб ґрунт не промерз у зоні окулірування Вкривати слід лише з настанням низьких температур, щоб уникнути випрівання рослин.


Повернутися
13.10.2016
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...