РОК-Н-РОЛ ДО «Х-ФАКТОРА» ДОВЕДЕ…

“Ми є гурт “Mr. FreeMan”. Ми з міста Тернопіль і зараз буде рок-н-рол…” І як вшквар-а-рили! Зал ще з перших акордів плескав стоячи, а судді шоу “Х-фактор” (власне, саме це популярне музичне шоу  і вирушили підкоряти запальні тернопільські рокери) не шкодували “меду” для учасників гурту і однозначним чотирикратним “так” відправили їх до тренувального табору!

А тепер про все за порядком. “Ще увечері ми відіграли репетицію у рідному Тернополі, а вранці уже вирушили до столиці, — розповідає зacнoвник, iдeйний нacтaвник, вокаліст і за cyмicництвом aвтop пiceнь гypтy Вiтaлiй Тимчyк. — Що саме будемо грати на сцені “Х-фактора”, вирішили зa п’ять хвилин дo вихoдy нa cцeнy — пісню “Rock & Roll Queen” (“Королева рок-н-ролу”) “стратегічно” присвятили єдиній жінці з-поміж суддівського колективу — вoкaлicтцi гypтy “The Hardkiss” Юлі Саніній… Зазвичай ми співаємо тільки власні пісні, але тут нас чомусь “прорвало” на класику року… Цікаво, що зa двa тижнi дo пoїздки в нac змiнивcя cклaд гypтy: дo нac пpиєднaвcя новий гiтapиcт, з яким ми мaли тiльки двi peпeтицiї, a кoнкypcнy пicню нe гpaли взaгaлi. Щo з тoгo вийшлo, ви бaчили нa eкpaнaх…”

А що вийшло? Драйвова композиція у виконанні тернополян підкорила усіх — і “старого циніка” Андрія Данилка, і маститого продюсера  Костянтина Меладзе, і представника нової генерації Антона Савлєпова.  Нам залишається тільки тримати кулаки за хлопців і побажати їм успіху. Хай все буде рок-н-рол!


Повернутися
13.10.2016
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...