ТЕРНОПІЛЯМ МАНДРУВАТИМЕ “ЕНЦИКЛОПЕДІЯ МАЙДАНУ”

26 жовтня, у Теребовлянському вищому училищі культури відкриється програма XIIІ Міжнародного мандрівного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA.

Тут буде представлено фільми українського режисера Сергія Лисенка з серії “Енциклопедія Майдану”.

Фестиваль створений Українською Гельсінською спілкою з прав людини 13 років тому. Сьогодні він – найбільший в Україні фестиваль документального кіно, і єдиний наразі фестиваль фільмів про права людини. Docudays UA проходить щороку впродовж останнього тижня березня у Києві, а згодом презентує свої окремі фільми в регіонах – під час Мандрівного фестивалю.

Місія фестивалю – популяризація мистецтва гуманістичного документального кіно, виховання поваги до людської гідності, прав людини, сприяння діалогу та порозумінню між людьми тощо.

Географія мандрів фестивалю Тернопіллям вкотре охопить простір “від Збруча до Золотої Липи”: Борщівський, Бучацький, Гусятинський, Заліщицький, Монастириський, Теребовлянський та Чортківський райони. Переглянути та обговорити його фільми можна буде у будинках культури, молодіжних клубах, кафе, бібліотеках, школах, гімназіях, коледжах, а також у закладах позбавлення волі. Вхід на всі заходи в рамках фестивалю – вільний.

Змістовним гаслом Docudays UA -2016 є “Подолання ілюзій”. Адже багатьом з нас здавалося, що після вигнання злочинної влади у 2014 році наша країна відразу стане процвітаючою. Як бачимо, це було ілюзією.

І не лише збройна агресія на Донбасі є перешкодою на нашому шляху до співтовариства вільних країн Європи. Розуміємо, що успішну та конкурентоспроможну Україну можуть збудувати лише освічені та відповідальні громадяни власною щоденною працею.

Цього року у власному багажі мандрівний фестиваль привезе більше 20 документальних стрічок українських та іноземних авторів, у тому числі ті, що отримали відзнаки на Docudays UA та інших міжнародних фестивалях документального кіно. Серед них: «Звіть мене Маріанною» польської авторки Кароліни Бєлявської, «Девід і я» канадських режисерів Рея Клонскі та Марка Леймі, «Аліса в Країні війни» Аліси Коваленко.

Подією цьогорічного Docudays UA безперечно є “Жива Ватра” Остапа Костюка. Цей фільм мандруватиме з нами не лише Тернопіллям. Його плануємо привезти ще й до “Серця Гуцульщини”, туди де тривали зйомки, до Верховинського та Косівського районів.

На шляху мандрів Docudays UA Тернопіллям відбудеться кілька спеціальних показів документальних стрічок, приурочених до 40-ї річниці від створення Української Гельсінської групи – першої в умовах радянського тоталітарного режиму правозахисної організації, котра визначала своєю метою дотримання прав людини і становлення засад правової демократичної держави ненасильницьким шляхом.


Повернутися
13.10.2016
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…