ТЕРНОПІЛЯМ МАНДРУВАТИМЕ “ЕНЦИКЛОПЕДІЯ МАЙДАНУ”

26 жовтня, у Теребовлянському вищому училищі культури відкриється програма XIIІ Міжнародного мандрівного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA.

Тут буде представлено фільми українського режисера Сергія Лисенка з серії “Енциклопедія Майдану”.

Фестиваль створений Українською Гельсінською спілкою з прав людини 13 років тому. Сьогодні він – найбільший в Україні фестиваль документального кіно, і єдиний наразі фестиваль фільмів про права людини. Docudays UA проходить щороку впродовж останнього тижня березня у Києві, а згодом презентує свої окремі фільми в регіонах – під час Мандрівного фестивалю.

Місія фестивалю – популяризація мистецтва гуманістичного документального кіно, виховання поваги до людської гідності, прав людини, сприяння діалогу та порозумінню між людьми тощо.

Географія мандрів фестивалю Тернопіллям вкотре охопить простір “від Збруча до Золотої Липи”: Борщівський, Бучацький, Гусятинський, Заліщицький, Монастириський, Теребовлянський та Чортківський райони. Переглянути та обговорити його фільми можна буде у будинках культури, молодіжних клубах, кафе, бібліотеках, школах, гімназіях, коледжах, а також у закладах позбавлення волі. Вхід на всі заходи в рамках фестивалю – вільний.

Змістовним гаслом Docudays UA -2016 є “Подолання ілюзій”. Адже багатьом з нас здавалося, що після вигнання злочинної влади у 2014 році наша країна відразу стане процвітаючою. Як бачимо, це було ілюзією.

І не лише збройна агресія на Донбасі є перешкодою на нашому шляху до співтовариства вільних країн Європи. Розуміємо, що успішну та конкурентоспроможну Україну можуть збудувати лише освічені та відповідальні громадяни власною щоденною працею.

Цього року у власному багажі мандрівний фестиваль привезе більше 20 документальних стрічок українських та іноземних авторів, у тому числі ті, що отримали відзнаки на Docudays UA та інших міжнародних фестивалях документального кіно. Серед них: «Звіть мене Маріанною» польської авторки Кароліни Бєлявської, «Девід і я» канадських режисерів Рея Клонскі та Марка Леймі, «Аліса в Країні війни» Аліси Коваленко.

Подією цьогорічного Docudays UA безперечно є “Жива Ватра” Остапа Костюка. Цей фільм мандруватиме з нами не лише Тернопіллям. Його плануємо привезти ще й до “Серця Гуцульщини”, туди де тривали зйомки, до Верховинського та Косівського районів.

На шляху мандрів Docudays UA Тернопіллям відбудеться кілька спеціальних показів документальних стрічок, приурочених до 40-ї річниці від створення Української Гельсінської групи – першої в умовах радянського тоталітарного режиму правозахисної організації, котра визначала своєю метою дотримання прав людини і становлення засад правової демократичної держави ненасильницьким шляхом.


Повернутися
13.10.2016
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.