Любов, розп’ята на хресті

У Вербну неділю в Горожанській ЗОШ І-ІІІ ступенів   відбулася Хресна дорога, що показала, як тяжко ніс свій хрест Спаситель. Подивитися на дійство зібралися учні, вчителі, церковна громада села.

Виступи учасників дійства, пронизані великою любов’ю до ближнього, зворушили серця усіх присутніх. Кожен у своїй душі пройшов той тернистий шлях Ісуса, який кликав усіх за собою дорогою правди і життя, адже ідучи по землі, ми завжди повинні думати про небо.

Здається, що наш народ нині і є тим Христом розп’ятим, який став жертвою ворогів. Тому звертаємось сьогодні до Бога словами великого Пророка нашої нації Тараса Шевченка: “Усім нам, сущим на землі, єдиномисліє подай і братолюбіє пошли”.

Степан Бориславський,
фото автора.
 
 
 

Повернутися
09.04.2015
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...