АНЕКДОТИ №86

— Рабиновичу, вчора в театрі я бачив вашу дружину. Вона так кашляла, що всi на неї озиралися. У неї грип?
— Ні, у неї нова сукня!

**

У мене найромантичніший чоловік на світі! Він так плакав, коли на капоті його машини я надряпала серце.

* * *

Чоловік каже дружині:

— Справжній чоловік повинен хоч раз на тиждень не ночувати вдома!

Дружина не розгубилася:

— Правильно, щоб іншому справжньому чоловікові було де переночувати!

* * *

На ринку продають чорницi, кориснi для зору!

Коли дивишся на ціну, зір сам по собi відновлюється.

**

У сільський РАЦС приходить жінка реєструвати дитину.

— Хто батько?

— Василь iз Чорнівки.

— На цьому тижні — Зінька з Соснівки, Манька з Волобуївки, тепер ось ви з Семенівки. І в усіх батько — Василь iз Чорнівки! І як це в нього виходить?

— У нього ж велосипед!

* * *

— Я чув, ти знову одружився?

— Так, з Іркою.

— Так це ж сестра твоєї першої дружини!

— Просто я до тещі вже звик.

**

Суддя запитує в потерпілого:

— Впiзнаєте ви людину, яка викрала ваш автомобіль?

— Після промови захисника я вже не впевнений, чи був у мене взагалі коли-небудь автомобіль.

* * *

Начальник відділу входить у кабінет і кричить на співробітників:

— Я ж сказав: під час роботи палити забороняється!

— А хто працює?

**

Політик помер і потрапив на небеса. Там його зустрів Апостол Петро і сказав. «Вибір буде за вами — в рай чи в пекло». Політик увійшов у ворота пекла й опинився на зеленій галявині для гольфу. Поруч — розкiшний нічний клуб, з якого вийшли його колишні колеги та друзі. Було весело. Але день минув, і політику довелося знову повернутися до воріт Раю. У Раю теж було непогано: чудові сади, лунають гарні пісні. Нарешті підійшов Апостол Петро, щоб дізнатися його остаточний вибір.

— Я вибираю пекло!

Коли вони прийшли, політик був вражений: гольфу немає, клубу теж, друзі варяться в котлах.

— А що сталося? Вчора тут було так класно!

— Учора була передвиборча кампанія, а сьогодні ти проголосував!

**

— Ребе, а що таке витік мізків?
— У твоєму випадку, Сьомо, це нежить.

**

Давиде Марковичу, щоб ви знали — жінки ніколи не старіють! Це в чоловіків зір псується.

* * *

Моня був одружений двiчi й обидва рази невдало. Перша дружина від нього пішла, а друга — ні.

* * *

— Фімо, мої співчуття! Кажуть, у тебе теща померла? Боже, яка була жінка! Напевно, з серцем що-небудь?

— Ні. Вдавилася бутербродом iз чорною ікрою, коли французький коньяк закушувала.

— Що ви кажете. Яка красива смерть!

* * *

— Семене Марковичу, що ж усе-таки штовхнуло вас на пограбування ювелірного магазину?

— Так на вітрині було написано: «Панове, не пропустiть свiй шанс».

**

— Ну що? До тебе чи до мене?
— І чого ви вирішили, що я погоджуся?
— Давайте поглянемо правді в очі: заради чого ще 35-річна жінка може прийти на виставку карбюраторів?


Повернутися
08.10.2016
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…