ЧОГО ВРЕДНИЙ? БО.. НЕ СПАВ!

Діти, які мало сплять, мають зайву вагу та нестабільну поведінку

«У сні дітки ростуть, тож гарних снів і на добраніч», — після вечір­ньої казки каже мама малюку. За висновком лікарів, діти, які мало сплять, можуть мати проблеми з поведінкою і зайвою вагою. Про важливість денного і нічного відпочинку для  дитячого організму педіатри говорять давно.

 Недавно медики з Університету Окленда в Новій Зеландії обстежували здоров’я 600 дітей у зв’язку з тривалістю їхнього сну протягом чотирьох періодів: коли дітям було декілька місяців, коли виповнився рік, у три з половиною роки і в семирічному віці.

 Середній час сну, за висновком дослідників, становив 10 годин. Улітку та у вихідні дні тривалість сну була коротшою на півгодини, взимку малюки спали на 40 хвилин більше.

 Медики з’ясували закономірність: діти, які спали менше дев’яти годин на добу, мали зайву вагу і збільшення жирової тканини тіла на 3%. Водночас педіатри зауважили, що короткий дитячий сон був пов’язаний з емоційними розладами та нестабільною поведінкою.

 Учені також виявили закономірність між якістю сну дитини та мікрокліматом у сім’ї. І дійшли висновку: що частіше батьки сваряться при дітях, то гірше ті сплять. А коли дитина безуспішно намагається заснути, раз у раз прокидається і не спить через галас або спить, але тривожним сном, це впливає на увагу і здатність до навчання.

 Крім того, лікарі давно помітили, що діти, які ростуть у конфліктних сім’ях, більш схильні до розладів поведінки і неврозу.


Повернутися
08.10.2016
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.