ЯК НЕ «НАСПАТИ» СОБІ ЗМОРЩОК

Краса нашої шкіри залежить від того, як ми... спимо. Такого висновку дійшли фахівці Американської асоціації естетичних пластичних хірургів, проаналізувавши стан шкіри і звички людей у віці від 30 до 50 років. «Більшість із нас знають про важливість повноцінного сну, але не менше значення має й те, як ми спимо: пози під час сну, типи подушок, — каже пластичний хірург Стівен Крант. — Для тих, хто спить на боці або використовує подушки з грубою поверхнею, проблема зморщок на шкірі стає актуальнішою, ніж для решти людей. Це пов’язано з тим, що ви постійно тиснете на різні сторони обличчя подушкою з жорстким покриттям протягом тривалого часу. Я рекомендував би спати на спині, використовувати більш гладкі поверхні подушок, і, звичайно, купувати лише перевірені засоби догляду за шкірою».

Лікар нагадує також, що в сонячні дні важливо користуватися захисними кремами. «Люди вважають, що такі засоби потрібні лише на пляжі, коли засмагаємо. Але сонце діє на нас повсякчас і навіть узимку. Тому не забувайте про засоби захисту від ультрафіолету». Стівен Крант радить обов’язково зволожувати суху шкіру, використовувати м’які очисники і дотримуватися збалансованого харчування. Тільки так можна зміцнити еластичність шкіри.

Однак, зауважує лікар, велике значення має не лише спосіб життя, а й генетика. Зверніть увагу, як старіли ваші батьки, дідусі й бабусі. Якщо в них глибокі зморшки почали проявлятися в ранньому віці, найімовірніше, вам не вдасться цього уникнути. «Гени в цьому питанні, звісно, відіграють визначальну роль, — каже фахівець. — Однак нехтувати елементарними правилами з догляду за собою не можна у будь-якому разі».


Повернутися
08.10.2016
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...