ТРІШКИ СОНЦЯ В ХОЛОДНУ ПОРУ

У «Подолянах» відбудеться виставка-аукціон «Еволюція душі».

У картинах Христини Снігур — багато сонця і тепла. Тут хочеться бути і жити. Така ж і мисткиня, що їх створила — надзвичайно світла і позитивна, переконана, що саме творчість, порив душі, вихрик емоцій можуть об’єднати людей… Власне, саме це молода художниця і робить — благодійна виставка-аукціон її робіт, що відбудеться 9 жовтня у «Подолянах», покликана об’єднати тернополян заради благої мети — допомоги онкохворим дітям.

Загалом, на аукціоні планують презентувати 29 картин, а завершуватиме його продаж благодійного лота. Кошти, отримані від продажу лота та 10% від загальної суми аукціону допоможуть діткам, пацієнтам гематологічного відділення Тернопільської міської дитячої комунальної лікарні боротися із страшними діагнозами – гострий лейкоз, лімфогранулематоз, лімфома.

 

Окрім презентації картин, розповідає організатор заходу Катерина Вустич,  планується низка інших мистецьких заходів. Так, виступить струнний квартет «Мі леді», квартет саксофонів «BIAC» та театр «Metanoia» зі світловим шоу. Відбуватимуться майстер-класи з пісочної анімації, розпису хною, аквагриму та інші мистецькі перформанси. Для гостей гратиме лідер гурту «Нічлава» та автор багатьох композицій Скрябіна та Тіни Кароль, наш земляк Андрій Підлужний.

 

— Доволі часто мене запитують:  «Навіщо ти продаєш свої роботи?», — каже Христина Снігур. — «Еволюція Душі», по суті, не є комерційним проектом. Ідея виставки-аукціону картин виникла в процесі дружніх обговорень. Вона прийшла як відповідь. Відповідь на запит: де в холодну пору взяти трішки сонця, аби зігріти тих, хто так цього потребує?


Повернутися
07.10.2016
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Тільки-но вляглася перша хвиля радості, котра піднялася довкола нашого першого олімпійського золота, як інтернетом відразу ж покотилася «зрада»: наш спортсмен-переможець обійнявся з володарем бронзи-росіянином, ще й обгорнув його українським прапором…  Цікаво, кого нині «розпинають» більше: нашого Абраменка в Україні за обійми з росіянином, чи росіянина – на його батьківщині - за те, що дався загорнути в наш прапор… Знаходяться уже й ті, хто чи то жартома, чи всерйоз пропонує російському спортсмену попросити політичного притулку в Україні (мовляв, якщо встигне до кінця Олімпіади, то будемо мати вже дві медалі) і ті, хто, відкричавши нашому спортсмену «Осанна», починають скандувати «Розіпни його»…

Поки ламаються списи і точаться суперечки, зверну вашу увагу на дуже символічну деталь: спортсмен, котрий переміг, накрив своїм (нашим, українським!) прапором того, хто програв… Зрештою, вам не треба пояснювати, чому представники Росії на цій Олімпіаді без прапорів – «безликі», майже як «їхтамнєти» на Донбасі… Я вірю у символічність цього жесту, яким Україна «покриває» Росію, так само, як і у великодушність переможців. А все решта - просто спорт.