ТРІШКИ СОНЦЯ В ХОЛОДНУ ПОРУ

У «Подолянах» відбудеться виставка-аукціон «Еволюція душі».

У картинах Христини Снігур — багато сонця і тепла. Тут хочеться бути і жити. Така ж і мисткиня, що їх створила — надзвичайно світла і позитивна, переконана, що саме творчість, порив душі, вихрик емоцій можуть об’єднати людей… Власне, саме це молода художниця і робить — благодійна виставка-аукціон її робіт, що відбудеться 9 жовтня у «Подолянах», покликана об’єднати тернополян заради благої мети — допомоги онкохворим дітям.

Загалом, на аукціоні планують презентувати 29 картин, а завершуватиме його продаж благодійного лота. Кошти, отримані від продажу лота та 10% від загальної суми аукціону допоможуть діткам, пацієнтам гематологічного відділення Тернопільської міської дитячої комунальної лікарні боротися із страшними діагнозами – гострий лейкоз, лімфогранулематоз, лімфома.

 

Окрім презентації картин, розповідає організатор заходу Катерина Вустич,  планується низка інших мистецьких заходів. Так, виступить струнний квартет «Мі леді», квартет саксофонів «BIAC» та театр «Metanoia» зі світловим шоу. Відбуватимуться майстер-класи з пісочної анімації, розпису хною, аквагриму та інші мистецькі перформанси. Для гостей гратиме лідер гурту «Нічлава» та автор багатьох композицій Скрябіна та Тіни Кароль, наш земляк Андрій Підлужний.

 

— Доволі часто мене запитують:  «Навіщо ти продаєш свої роботи?», — каже Христина Снігур. — «Еволюція Душі», по суті, не є комерційним проектом. Ідея виставки-аукціону картин виникла в процесі дружніх обговорень. Вона прийшла як відповідь. Відповідь на запит: де в холодну пору взяти трішки сонця, аби зігріти тих, хто так цього потребує?


Повернутися
07.10.2016
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.