ТРІШКИ СОНЦЯ В ХОЛОДНУ ПОРУ

У «Подолянах» відбудеться виставка-аукціон «Еволюція душі».

У картинах Христини Снігур — багато сонця і тепла. Тут хочеться бути і жити. Така ж і мисткиня, що їх створила — надзвичайно світла і позитивна, переконана, що саме творчість, порив душі, вихрик емоцій можуть об’єднати людей… Власне, саме це молода художниця і робить — благодійна виставка-аукціон її робіт, що відбудеться 9 жовтня у «Подолянах», покликана об’єднати тернополян заради благої мети — допомоги онкохворим дітям.

Загалом, на аукціоні планують презентувати 29 картин, а завершуватиме його продаж благодійного лота. Кошти, отримані від продажу лота та 10% від загальної суми аукціону допоможуть діткам, пацієнтам гематологічного відділення Тернопільської міської дитячої комунальної лікарні боротися із страшними діагнозами – гострий лейкоз, лімфогранулематоз, лімфома.

 

Окрім презентації картин, розповідає організатор заходу Катерина Вустич,  планується низка інших мистецьких заходів. Так, виступить струнний квартет «Мі леді», квартет саксофонів «BIAC» та театр «Metanoia» зі світловим шоу. Відбуватимуться майстер-класи з пісочної анімації, розпису хною, аквагриму та інші мистецькі перформанси. Для гостей гратиме лідер гурту «Нічлава» та автор багатьох композицій Скрябіна та Тіни Кароль, наш земляк Андрій Підлужний.

 

— Доволі часто мене запитують:  «Навіщо ти продаєш свої роботи?», — каже Христина Снігур. — «Еволюція Душі», по суті, не є комерційним проектом. Ідея виставки-аукціону картин виникла в процесі дружніх обговорень. Вона прийшла як відповідь. Відповідь на запит: де в холодну пору взяти трішки сонця, аби зігріти тих, хто так цього потребує?


Повернутися
07.10.2016
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…