ТРІШКИ СОНЦЯ В ХОЛОДНУ ПОРУ

У «Подолянах» відбудеться виставка-аукціон «Еволюція душі».

У картинах Христини Снігур — багато сонця і тепла. Тут хочеться бути і жити. Така ж і мисткиня, що їх створила — надзвичайно світла і позитивна, переконана, що саме творчість, порив душі, вихрик емоцій можуть об’єднати людей… Власне, саме це молода художниця і робить — благодійна виставка-аукціон її робіт, що відбудеться 9 жовтня у «Подолянах», покликана об’єднати тернополян заради благої мети — допомоги онкохворим дітям.

Загалом, на аукціоні планують презентувати 29 картин, а завершуватиме його продаж благодійного лота. Кошти, отримані від продажу лота та 10% від загальної суми аукціону допоможуть діткам, пацієнтам гематологічного відділення Тернопільської міської дитячої комунальної лікарні боротися із страшними діагнозами – гострий лейкоз, лімфогранулематоз, лімфома.

 

Окрім презентації картин, розповідає організатор заходу Катерина Вустич,  планується низка інших мистецьких заходів. Так, виступить струнний квартет «Мі леді», квартет саксофонів «BIAC» та театр «Metanoia» зі світловим шоу. Відбуватимуться майстер-класи з пісочної анімації, розпису хною, аквагриму та інші мистецькі перформанси. Для гостей гратиме лідер гурту «Нічлава» та автор багатьох композицій Скрябіна та Тіни Кароль, наш земляк Андрій Підлужний.

 

— Доволі часто мене запитують:  «Навіщо ти продаєш свої роботи?», — каже Христина Снігур. — «Еволюція Душі», по суті, не є комерційним проектом. Ідея виставки-аукціону картин виникла в процесі дружніх обговорень. Вона прийшла як відповідь. Відповідь на запит: де в холодну пору взяти трішки сонця, аби зігріти тих, хто так цього потребує?


Повернутися
07.10.2016
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Сучасне життя —  лернейська гідра, яка щодня нарощує нові голови замість тих, що ми вчора з такими зусиллями зрубали. Порівняння «час – це гроші» в двадцять першому столітті остаточно втратило свою актуальність. Гроші більше не мають значення, а от час має. Його не заробиш, не вкладеш, не примножиш, не подаруєш, не накопичиш, не візьмеш в кредит і навіть не вкрадеш. Він знецінює наші ресурси, забирає шанси і постійно вкорочує нам віку, даючи поблажку хіба що до вину та пірамідам.

 Ми часто забуваємо, що час — єдина річ, якою ми не можемо керувати і тратимо купу часу на читання  трактатів  про тайм-менеджмент. Говорячи, що ми маємо час, ми плутаємо підмет та додаток…

Французький поет П’єр Буаст стверджував, що час часто вбиває тих, хто намагається вбити його. Тим часом українські неокласики впевнені, що за ставленням до нього (хоча, зрештою, не лише до нього) існує тільки два типи людей: перші сидять на березі річки і чекають, доки течією пропливе труп ворога, і другі – це ті, хто цих ворогів пускає за водою…  Хоча є ще й треті. Вони, власне, і є вороги.