СТАНЦЮВАВШИ ДЛЯ БАТЬКА-«КІБОРГА», ТЕРНОПОЛЯНКА ПОТРАПИЛА У СОТНЮ «ТАНЦЮЮТЬ ВСІ».

16-річна тернополянка Діана Ковалишин підірвала оплесками глядацький зал та підкорила   сцену талант-шоу “Танцюють всі” під час кастингу 9-го сезону.

Свій чуттєвий танець під пісню “Океану Ельзи” “Не твоя війна” дівчина присвятила батькові – добровольцю-“кіборгу”, захиснику Донецького аеропорту. Власне, з батьком Олегом Ковалишиним дівчина і приїхала на кастинг шоу “Танцюють всі’9” у Чернівці. Каже, спільні походи до танцкласу разом з батьком допомагають йому краще     реабілітуватися після пройденого пекла війни. Коли ведуча шоу Ліля Ребрик розпитувала чоловіка про пережите, на очах у Діани з’явилися сльози, проте коли дівчина взялася танцювати, час діставати носовички настав уже для публіки та зіркового журі — Влада Ями, Тетяни Литвинової та Андрія Дикого. 

У результаті — гучні оплески та однозначний вердикт суддів: тернополянка заслужила місце у сотні кращих танцюристів країни. Подальша боротьба там, застеріг Влад Яма, буде дуже непростою, проте триматимемо кулаки за нашу талановиту землячку  і сподіваємося побачити її у прямих ефірах шоу.


Повернутися
07.10.2016
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…