СТАНЦЮВАВШИ ДЛЯ БАТЬКА-«КІБОРГА», ТЕРНОПОЛЯНКА ПОТРАПИЛА У СОТНЮ «ТАНЦЮЮТЬ ВСІ».

16-річна тернополянка Діана Ковалишин підірвала оплесками глядацький зал та підкорила   сцену талант-шоу “Танцюють всі” під час кастингу 9-го сезону.

Свій чуттєвий танець під пісню “Океану Ельзи” “Не твоя війна” дівчина присвятила батькові – добровольцю-“кіборгу”, захиснику Донецького аеропорту. Власне, з батьком Олегом Ковалишиним дівчина і приїхала на кастинг шоу “Танцюють всі’9” у Чернівці. Каже, спільні походи до танцкласу разом з батьком допомагають йому краще     реабілітуватися після пройденого пекла війни. Коли ведуча шоу Ліля Ребрик розпитувала чоловіка про пережите, на очах у Діани з’явилися сльози, проте коли дівчина взялася танцювати, час діставати носовички настав уже для публіки та зіркового журі — Влада Ями, Тетяни Литвинової та Андрія Дикого. 

У результаті — гучні оплески та однозначний вердикт суддів: тернополянка заслужила місце у сотні кращих танцюристів країни. Подальша боротьба там, застеріг Влад Яма, буде дуже непростою, проте триматимемо кулаки за нашу талановиту землячку  і сподіваємося побачити її у прямих ефірах шоу.


Повернутися
07.10.2016
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.