ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО №85

Світ  складніший, ніж на шаховій дошці. Ні, я не про бліци, таски і гамбіти…  Я проти того, що світ чорно-білий. Тому що він різний… Відтінки (не лише сірого ) кожен вибирає собі сам.

 Як це відбувається?  В океані хаосу й невизначеності кожному потрібен якийсь рятувальний пліт, якась  система координат, аби можна було спиратися хоч на щось у загальному хаосі. Інша річ, що система координат у некерованому хаосі зачасту радикальна, бо рятуючись від невизначеності,    люди  будують її дуже жорстко, просто й максимально категорично. Щоб не було більше ніяких контекстів і півтонів - від них забагато тривоги, від них забагато неясності, втоми. Психіка втомилася зносити розгубленість і хаос. Хочеться, аби все просто — це чорне, це біле, ми добрі, вони погані. Я добрий, зі мною такого не трапиться, вони погані, так їм і треба. «Чорно-білими ідеями» можна пояснити дуже багато чого — голодомори, голокости, війни, грабунки, все що завгодно. Я вже говорив, і ще раз повторюся: узагальнення – це прийом зла. Зло завжди відходить від конкретики до узагальнень і починає апелювати до моралі загальної, а не особистісної… Узагальнення – перший прийом маніпуляції.

Дуже важливо пам’ятати, що тільки припинивши обзивати один одного чорно-білими ярликами й побачивши в кожному людину, яка бореться зі внутрішнім жахом, ми зможемо почути один одного. Тільки переставши шукати точне визначення «правого добра» й «неправого зла», ми зможемо побачити, що ми люди, кожен зі своєю історією і причиною знаходитися на тому чи іншому місці. І вже звичайно треба пам’ятати, що будь-які конфлікти закінчаться, а ми залишимося.


Повернутися
22.09.2016
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Цими днями ми з вами вітатимемо одні одних словами «Христос Воскрес!-Воістину Воскрес!».

Якщо на мить зупинитися у круговерті щоденного життя і задуматися над цими словами – усе, що ми знаємо і що відбувається всередині та довкола нас, набуде іншого вигляду. Там, де було сум’яття – настане мир, а де були брехня і кривда – запанує правда і справедливість. Там, де була смерть, здавалося б, кінець усього, – буде життя…

Скільки ми вже пережили неможливого, котре стало можливим для тих, хто твердо тримався віри. Великдень – це осердя нашої віри, підґрунтя нашої надії та зростання нашої любові.  

 Великдень завжди об’єднує всіх українців світу в єдину велику родину. Ми святимо паски, збираємося сім’ями, молимося за тих, хто зустрічає Великдень у окопах і бліндажах. Хай  їхні ангели-охоронці будуть з ними.   Подякуємо Господові і попросимо у Нього сили, віри і стійкості для кожного з нас. 

Вірю, що Бог завжди з тими, хто захищає Добро, хто захищає рідну землю. Тому знаю – Україна обов’язково переможе. З Божою допомогою!

Христос Воскрес! Воістину Воскрес!