ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО №85
Світ складніший, ніж на шаховій дошці. Ні, я не про бліци, таски і гамбіти… Я проти того, що світ чорно-білий. Тому що він різний… Відтінки (не лише сірого ) кожен вибирає собі сам.
Як це відбувається? В океані хаосу й невизначеності кожному потрібен якийсь рятувальний пліт, якась система координат, аби можна було спиратися хоч на щось у загальному хаосі. Інша річ, що система координат у некерованому хаосі зачасту радикальна, бо рятуючись від невизначеності, люди будують її дуже жорстко, просто й максимально категорично. Щоб не було більше ніяких контекстів і півтонів - від них забагато тривоги, від них забагато неясності, втоми. Психіка втомилася зносити розгубленість і хаос. Хочеться, аби все просто — це чорне, це біле, ми добрі, вони погані. Я добрий, зі мною такого не трапиться, вони погані, так їм і треба. «Чорно-білими ідеями» можна пояснити дуже багато чого — голодомори, голокости, війни, грабунки, все що завгодно. Я вже говорив, і ще раз повторюся: узагальнення – це прийом зла. Зло завжди відходить від конкретики до узагальнень і починає апелювати до моралі загальної, а не особистісної… Узагальнення – перший прийом маніпуляції.
Дуже важливо пам’ятати, що тільки припинивши обзивати один одного чорно-білими ярликами й побачивши в кожному людину, яка бореться зі внутрішнім жахом, ми зможемо почути один одного. Тільки переставши шукати точне визначення «правого добра» й «неправого зла», ми зможемо побачити, що ми люди, кожен зі своєю історією і причиною знаходитися на тому чи іншому місці. І вже звичайно треба пам’ятати, що будь-які конфлікти закінчаться, а ми залишимося.
← Повернутися
