ІДЕЯ ДЛЯ БІЗНЕСУ: МОБІЛЬНА КАВ’ЯРНЯ

Пересувні кав’ярні ‒ відносно нове явище в нашій країні, яке проте вже встигло набрати чималого розмаху. Нині найуспішнішою є англійська компанія «Bikecaffe» («Велокафе»), яка використовує так звані трицикли (триколісні велосипеди) та потужні кава-машини з продуктивністю у 500 чашок кави в день.

Зовнішній вигляд кав’ярень може відрізнятися, але переважно це велосипед чи скутер з кузовом, на який встановлюється кава-машина. Така кав’ярня набагато зручніша за авто-кав’ярню, адже вона займає менше місця, тож її можна поставити на узбіччі дороги чи навіть на тротуарі, й, звичайно, не вимагає затрат на пальне. Крім кави, можна продавати також кондитерські вироби.

Компанія «Bikecaffe» продає франшизи по всьому світу. У франшизу входить сама мобільна кав’ярня, обладнання, навчання баристи та консультації з відкриття та ведення бізнесу. За твердженнями продавця, всі капіталовкладення можна повернути за 2-3 місяці.

Франшизи можна купити й у місцевих компаній або відкрити такий бізнес «з нуля». Серед країн СНД перші мобільні кав’ярні з’явилися в Україні, особливо багато їх у Києві. Тож придбати франшизу без проблем можна й в української компанії.

Повністю укомплектоване і орендоване авто обійдеться франчайзі у 35 тисяч доларів. Крім того, франчайзер проведе навчання персоналу, надасть рекламну підтримку та допоможе з обслуговуванням кава-машини. Термін окупності становить близько року при вартості одного стаканчика кави 7-12 гривень.

Плюси мобільних кав’ярень очевидні: не потрібні будь-які приміщення; не потрібно оформляти велику кількість документів; пересувну кав’ярню легко транспортувати і зберігати; завдяки невеликим витратам на організацію кав’ярні, вона відрізняється високою рентабельністю.

Мобільну кав’ярню можна відкрити на велосипеді, моторолері чи авто. Вид транспорту та сама кавова машина ‒ це основні статті витрат. Також вам знадобиться сировина: кавові зерна, чай, цукор, молоко. Додатково необхідно закупити одноразові стаканчики з кришечками, ложечки та серветки.  На одній торговій точці, як правило, працює одна людина.

Зазвичай, щоденна зарплата баристи вимірюється у відсотках від денної виручки. На цю посаду найкраще підходять молоді люди. Робочий день баристи починається о 7-8 годині ранку. Для стажування і навчання нового співробітника достатньо двох днів.

Досвідчені власники пересувних кава-машин попереджають: розраховувати на прибуток у перші півроку роботи не варто. Потрібен час, щоб покупці помітили вашу кав’ярню, «розсмакували» каву і стали постійними клієнтами. При належному рівні і якості вашої продукції та обслуговування кількість лояльних клієнтів буде рости з кожним місяцем.

Мінімальна кількість проданих порцій на день становить близько 70 стаканчиків. У вихідні дні, під час народних гулянь та святкових заходів обсяг продажів зростає до 200-250 порцій кави в день.

Оптимальним місцем для розташування мобільних кав’ярень може стати вихід зі станцій метро чи підземного переходу, автобусна зупинка чи паркова поблизу торгового центру. Часто змінювати місце розташування кав’ярні не рекомендується: покупці повинні знати, що вони зможуть в будь-який час прийти сюди за кавою. Як правило, на початку роботи кав’ярня вибирає місце розташування, торгуючи кожного дня на новому місці. Постійне місце розташування точка отримує в тому районі, де продажі були найбільшими.

 Головна проблема, з якою стикаються власники мобільних кав’ярень, полягає в складності юридичного оформлення бізнесу. У законодавстві, яке стосується підприємницької діяльності, цей формат ведення бізнесу ніяк не прописаний. У зв’язку з цим виникають й інші проблеми, які значно ускладнюють життя підприємців. Процедура погодження для відкриття мобільної кав’ярні потребує багато часу та сил.


Повернутися
22.09.2016
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...