ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО №84
Відомий український письменник та політичний діяч Володимир Винниченко, аналізуючи причини поразки української революції 1917-1921, писав, що українську історію без брому (тобто, заспокійливого) читати неможливо. Мабуть, тому, що це історія постійного наступання на одні й ті ж граблі. Історичні. Упродовж останніх років Україна заповзято взялася творити свою нову історію. Робила вона це так відчайдушно й мужньо, так жертовно й шляхетно, що зачаровувала увесь цивілізований світ. Доки на її шляху знов не трапилися до болю знайомі граблі. ..
Україна бовтається у гімні повторів і виродків, і щороку ми сатаніємо від немочі, спостерігаючи як на поверхню політичного болота виповзають кадри, які давно повинні були згоріти, як мінімум від сорому, відбуваючи строки в колонії суворого режиму країни, яку вони отруювали зумисно. Їхнім супутником і їх нащадків має бути безслав'я і сором, оскільки вони зрадили інтересам України, відібрали майбутнє в кількох поколінь молодих і талановитих українців, змусивши їх тікати в пошуках бодай мінімально прийнятної соціальної реалізації свого потенціалу. Саме вони перетворили наше майбутнє на власні маєтки… Складається враження, що нам підпихають їх зумисно, аби ми не бачили ніяких шляхів, тупцяли на місці, щоб «нагору» піднімалися лише одні й ті самі таваріщі - їх куми, свати, нащадки, які були зрадниками з діда-прадіда...
«Добрий гетьман до рабів не прийде»: ніщо, як народна мудрість, так не відображає ментальність нації. Що нам потрібно, аби нарешті остаточно поховати політичних зомбі? Перестати бути рабами. Зрештою, як і нарешті перестати чекати «доброго гетьмана»…
← Повернутися
