АНЕКДОТИ №84

Французький журнал оголосив конкурс:
- Уявіть собі, що ви сидите в ресторані з жінкою, з
якою щойно познайомилися і яка вам подобається. Вам
необхідно вийти в туалет. Як ви поясните їй свій
вихід, причому так, щоб це було правдою і пристойно
звучало?
Перше місце посіло таке пояснення:
- Мадам, я повинен вийти допомогти своєму другові,
з яким познайомлю вас трохи пізніше.

***

У театрі, як правило, тексти, які можна читати, актори не вчать напам’ять, а просто читають з аркуша.
Не запам’ятав, який це був спектакль, але суть в тому, що по ходу на сцену вбігає гонець і передає королю лист зі словами:
- Ваша Величність, Вам лист!
Король розгортає сувій і…
О, жах, там немає тексту (колеги вирішили пожартувати). Але він був досвідченим артистом і, повертаючи сувій гінцеві, говорить:
- Читай, гонець!
Артист, виконуючий роль гінця, теж був не ликом шитий, повертає листа королю:
- Не грамотний, Ваша Величність!

***

Сидить мужик на риболовлі і пильно дивиться на поплавок, повз пропливає крокодил. Побачивши рибалку, дивиться на нього. Через хвилину крокодил запитує:
- Що, мужик, не клює?
Мужик відповідає:
- Ні.
Крокодил:
- Може поки скупаєшся?

 

***

США. Українець заходить в бар, замовляє віскі:
- Скільки з мене?
- Три долара.
Українець виймає з кишені три долари. Один кладе на стійку перед собою, потім йде в лівий кінець стійки, там кладе другий, потім йде в правий кінець стійки, там кладе третій.
Обурений бармен, йде направо, наліво і забирає гроші.
На наступний день українець знову приходить, знову стаканчик віскі замовляє і знову розкладає долари в різні кінці стійки.
Бармен злиться, але за грошима ходить.
Коротше, така картина повторюється день за днем.
І ось одного разу українець замовляє віскі, бере стакан, риється в кишені і витягує 5 доларів.
Бармен швидко цей папірець бере, мстиво усміхається, дістає два долари решти, йде в лівий кінець стійки, там кладе один долар, потім йде в правий кінець і там кладе другий.
Потім повертається і злорадно дивиться на українця.
Українець флегматично випиває віскі, витягає з кишені долар, кладе його перед собою й каже:
- Мабуть, візьму ще стаканчик!

***

Начальник зранку:
- Очі у тебе опухлі і червоні… Ти що, пив?
- Ні, блін, на роботу йти не хотів… Плакав.

***

Зустрічаються два директора українських підприємств:
- Ти своїм зарплату платиш?
- Ні.
- І я ні. А вони все одно на роботу ходять?
- Ходять.
- І мої ходять. Може, вхід платний зробимо?


Повернутися
20.09.2016
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.