ЯК ВИЗНАЧИТИ, ЧИ ДОЗРІВ ВИНОГРАД

Іноді у виноградарів спокуса скоріше виставити плоди своїх праць на продаж буває настільки сильною, що вони зрізають грона, не дочекавшись їх повного дозрівання. А деякі роблять так від недосвідченості. Як визначити, чи дозрів ваш урожай?

Фахівці розрізняють два види стиглості: фізіологічну і технічну. Фізіологічна вважається настала, якщо в ягодах сформувалися насіння і вони (ягоди) придбали характерне для даного сорту забарвлення. При цьому кількість цукру в ягодах ще може збільшуватися за рахунок випаровування ними води.

Технічна ж стиглість — та, при якій виноград можна вживати у свіжому вигляді. У багатьох сортів технічна та фізіологічна стиглість настають одночасно. Важливо звертати увагу на такий показник як цукристість: для столових сортів винограду вона повинна бути не менше 12 грамів на 100 кубічних сантиметрів.

При цьому необхідно пам’ятати, що виноград у жодному разі не можна збирати недозрілим. На відміну від яблук або груш він не «влежить», і скільки б ви не зберігали недозрілий виноград, солодше він не стане.

Визначити, чи достиг виноград, можна по ряду ознак.

По-перше — забарвлення ягід. Незрілі ягоди будь-якого сорту будуть зеленими, а в міру дозрівання у білих сортів вони стануть жовто-зеленими або жовтими, а у забарвлених — червоними, синіми або фіолетовими.

Розповість про ступеня зрілості і щільність м’якоті. У недозрілих ягід м’якоть дуже щільна, у стиглих — м’яка. Гребінь грона у недозрілого винограду трав’янистий, у стиглого — дерев’янистий.

Ну а самий надійний, мабуть, спосіб визначення стиглості — спробувати ягоди на смак. Правда є одна тонкість: пробувати потрібно ягоди з нижньої частини грона, оскільки вони дозрівають зверху вниз, і в той час, коли верхні ягоди будуть вже стиглими, нижнім ще потрібно буде час, щоб дійти до кондиції.

Але визначення стиглості за смаком — спосіб досить суб’єктивний, та й різні сорти можуть досить різнитися за ступенем смаку стиглих ягід. Тому важливо також знати сортові особливості винограду як за смаковими характеристиками, так і за термінами дозрівання, і орієнтуватися, насамперед, на ці дані.


Повернутися
20.09.2016
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...