«КІЛЬКА ХОРОБРИХ ХЛОПЦІВ» ТЕРНОПІЛЬСЬКОГО ГАРТУ

«Ні, вони не сталеві, просто схожі на левів, весь секрет у характері і підготовці…Викличуть захват і подив, завжди здатні на подвиг, кілька хороших хлопців, хоробрих хлопців». Здавалося б, всього шість рядків авторства відомого співака Сашка Положинського, а як точно і вичерпно вони описують усю суть проекту  «Кілька хоробрих хлопців», який у вівторок, 6 вересня, репрезентували у Тернополі.  

Уже під час самої прес-конференції, коли доволі просторий зал ледве вмістив у себе усіх хоробрих хлопців, стало зрозуміло, що їх у нас набагато більше, ніж анансовані «кілька». І, дай  Бог, стане ще більше.  Адже, власне, у цьому вся суть проекту…

Розповісти тернополянам про «Кількох хоробрих хлопців» взялися Валерій Чоботар– співавтор проекту, Сашко Положинський – натхненник проекту, Олександр Чуб та Олександр Алексеєв– учасники проекту. «Думаю, такий дещо «зірковий склад» став основною мотивацією для відвідин прес-конференції, — пожартував Валерій Чоботар, але хочеться вірити, що це не так… у мене уже давно виникали питання про те, як людина, яка пройшла війну, може реалізувати себе, свої знання та вміння у так званому «мирному» житті. Кажу так званому, бо коли на руці чи нозі у людини є гангрена, хай як би далеко не була від них, скажімо, голова, без належного лікування і їй довго не «протягти». Якщо екстраполювати цей приклад на Україну, то Донбас і Луганщина у нас — виразки, що кровоточать, Крим — узагалі травматична ампутація. Тому негайно слід взятися за «оздоровлення» всього організму. Що, власне, ми своїм проектом — військово-патріотичним вишколом, який безкоштовно проводять демобілізовані тернопільські бійці — і пропонуємо… Скажу чесно: я не хочу готувати людей на війну, бути їх «поставщиком» на фронт. Я хочу готувати людей ДО війни. Бо коли ми тут будемо до неї готовими, вона сюди попросту не дійде…  Тим більше, що у вишколі є і так звана «цивільна» серія — як надавати медичну допомогу, або, скажімо, поводитися під час екстремальних ситуацій у місті, коли тебе захопили в полон чи заручники…»

Базою для діяльності щодо підготовки усіх охочих став тернопільський військово-патріотичний клуб «Характерник», — власне, сюди і слід звертатися усім охочим. «Ми, українці, завжди позиціонували себе як гостинна нація, тож мусимо навчитися «гідно» зустрічати всіляких гостей, — пожартував учасник проекту Олександр Алексєєв. — А якщо серйозно, то, як на мене, кожен чоловік має вміти захистити те, що йому дороге, — свою країну…»

 Окрім того, у середині осені з’явиться фільм «Кілька хоробрих хлопців» — 8-серійний серіал про досвід людей, які прийшли з війни і про їхню співпрацю та передавання своїх знань молодим хлопцям. Зйомки відбувалися у багатьох знакових місцинах Тернопільщини, де відбувались героїчні битви — “Гурби-Антонівці”, гора Лисоня… Серіал носитиме мотиваційний характер, аби усі могли побачити і переконатися, що війна — це дуже важка, проте дуже чоловіча робота…


Повернутися
20.09.2016
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.