ВПЕРШЕ У ТЕРНОПОЛІ — «НІЧ У ФІЛАРМОНІЇ»

 На чарівну музичну ніч запрошує обласна філармонія.

Така подія у Тернополі вперше. «Ніч у філармонії» відбудеться до Міжнародного дня музики 1 жовтня з 20.00 до 2.00.

На Вас чекає насичена програма:

20.00-22.00 – «Українські візерунки» змагання двох оркестрів: ААТ «Надзбручанка» та ААНМ «Візерунок»

- Майстер-клас відомого балетмейстера заслуженого працівника культури України Ігора Николишина, який допоможе пізнати вам ази популярних народних танців «Канада», «Коломийки», «Фокстрот».

Дрес-код Українська вишиванка

22.30-00.30 – Літературно-музичний салон

-«Жмутки зів’ялого листя»  Івана Франка

-«Осінній карнавал» Ліни Костенко

-«Земне тяжіння» Василя Симоненка

Ви зможете освідчитись коханій людині поетичними рядками.

Звучатиме музика Бетховена, Шопена, Гаврилець у виконанні лауреата міжнародних конкурсів Олега Кирилюка

23.50-2.00- Нічна музикотерапія

Музика Моцарта, Вівальді, Баха, Гріга і Андерсона

Під час свята буде працювати бар

Ціна квитка кожного концерту – 80 грн.

Акційна ціна квитка на цілу ніч – 100 грн.

Квитки в касі філармонії.

Довідки за тел.25-07-48, 067-340-81-35, 067-965-15-02.


Повернутися
20.09.2016
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Сучасне життя —  лернейська гідра, яка щодня нарощує нові голови замість тих, що ми вчора з такими зусиллями зрубали. Порівняння «час – це гроші» в двадцять першому столітті остаточно втратило свою актуальність. Гроші більше не мають значення, а от час має. Його не заробиш, не вкладеш, не примножиш, не подаруєш, не накопичиш, не візьмеш в кредит і навіть не вкрадеш. Він знецінює наші ресурси, забирає шанси і постійно вкорочує нам віку, даючи поблажку хіба що до вину та пірамідам.

 Ми часто забуваємо, що час — єдина річ, якою ми не можемо керувати і тратимо купу часу на читання  трактатів  про тайм-менеджмент. Говорячи, що ми маємо час, ми плутаємо підмет та додаток…

Французький поет П’єр Буаст стверджував, що час часто вбиває тих, хто намагається вбити його. Тим часом українські неокласики впевнені, що за ставленням до нього (хоча, зрештою, не лише до нього) існує тільки два типи людей: перші сидять на березі річки і чекають, доки течією пропливе труп ворога, і другі – це ті, хто цих ворогів пускає за водою…  Хоча є ще й треті. Вони, власне, і є вороги.