Тернополян продовали як рабів у Росію

Злочинну групу, учасники якої декілька років переправляли наших громадян до Росії, де вони ставали трудовими рабами, викрили восени минулого року співробітники тернопільського управління по боротьбі з організованою злочинністю. Керівник групи  мешканець Російської Федерації разом з двома українцями завербували та передали у трудове рабство 17 людей.

Працювала злочинна група на території  Тернопільської та Львівської  та Закарпатської областей. Шукали людей із скрутним матеріальним становищем та пропонували їм доволі високооплачувану роботу в тепличному господарстві в Росії. Людей відвозили до Краснодарського краю Російської Федерації і там вони на практиці пізнавали усі принади руського "міра": жили робітники в жахливих умовах, а працювали безкоштовно. Їм забороняли спілкуватися та виходити за межі теплиць, тож втекти можливості не було.

Нині українські вербувальники затримані та перебувають під слідством. Їм світить  позбавлення волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років.

 

Повернутися
09.04.2015
Категорія: Кримінал
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...