У ТЕРНОПОЛІ «ПРИРУЧАТЬ» СОНЦЕ

На даху облради хочуть встановити сонячні панелі потужністю 120 кВт

Очільники Тернопільщини мають намір встановити на даху будівлі обласної ради сонячні батареї, які дозволять зекономити сотні тисяч гривень. Вартість проекту становитиме близько 150 тис. євро, пише тижневик «Номер один».

    «Тернопільська обласна рада має на власному прикладі демонструвати енергоефективність, енергозаощадливість і показати, що вона готова дати опір російському агресору хоча б в економічній сфері. Один з варіантів – це розміщення на приміщенні обласної ради й адміністрації сонячних батарей, які дадуть можливість, по-перше, зменшити витрати в грошовому еквіваленті для платників податків, по-друге, унеможливити залежність нашої держави від російського агресора в енергетичному плані, – зауважив голова Тернопільської ОДА Степан Барна».

Спільно з підприємством «Сіріус» чиновники обстежили системи опалення та електропостачання адмінбудинку обласної ради на вулиці Грушевського, 8. На даху будівлі планують встановити сонячну електростанцію потужністю 120 кВт. За рік вона вироблятиме до 120 тисяч кВт/год. електроенергії.

    «За рік це скоротить бюджетні видатки у середньому на 600 тис. грн. з терміном окупності 5,5 року, – повідомив заступник начальника управління розвитку інфраструктури, транспорту та енергозбереження ОДА Микола Михальський».


Повернутися
20.09.2016
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...