ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО №83

 Про перемогу, яка нам так потрібна, нині не говорить тільки лінивий. Але про яку, власне, перемогу йдеться? Адже якщо перемагати, то перемагати не тільки на фронтах. Переламати свідомість, аби нагадувати собі, що кожного дня потрібно робити більше. І нагадувати, що ти ще зробив недостатньо для того, щоб наша країна нарешті стала кращою.

На жаль, соціально-економічна дихотомія українця така, що: співчуття медикам закінчується там, де починається розмова про страхову медицину; обурення злидарськими пенсіями закінчується там, де починається розмова про пенсійне страхування… Наші люди хочуть, щоб у державі не було корупції і щоб кум допоміг, «якщо щось»; хочуть змін і реформ, прориву, але тільки не за власний рахунок. А так не буває. ... Адже нині Україну знищують не нападники зі сходу чи некомпетентні політики. А ті, хто в 9-ти поверхівці вкрали троси з двох ліфтів. Ті, хто пиячать на лавках під цим же будинком, а на зауваження та прохання прибрати за собою волають, що вони патріоти і прибирати не збираються. Ті мамочки, які загиджують "сємками", недопалками і банками від "Бірмікс" дитячий майданчик, попередньо розкурочений їхніми нащадками. Ті "нужденні", що паркують свої джипи на тротуарах. Ті собаколюби, що не прибирають за своїми "улюбленцями" на газоні…

 Найголовніший фронт — у наших головах. І саме там відбуваються найважливіші бої.


Повернутися
20.09.2016
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…