ПОЛЬЩА ЗМІНЮЄ ПРАВИЛА ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ УКРАЇНЦІВ

З початку 2017 року у Польщі зміняться правила працевлаштування для українців. Замість заяв працедавців про роботу будуть дозволи міських органів, повідомляє «Польське радіо».

«Замість заяв працедавців про намір доручити виконання роботи іноземцю будуть діяти дозволи, що видаватимуть районні бюро праці», — йдеться у повідомленні.

Голова Польсько-української господарчої палати Яцек Пєхота пояснив, що нинішні проблеми пов’язані з тим, що бажаючи спростити процедуру працевлаштування сусідів зі східного кордону, у Польщі діють надмірні спрощення. За його словами, заяви не реєструють на центральному рівні, а це ускладнює їхню перевірку.

Пєхота також наголосив, що є працедавці, котрі подають значно більше заяв, аніж вони у змозі найняти робітників. Відтак частина документів потрапляє на чорний ринок.

Голова Польсько-української господарчої палати додав, що ця проблема вже незабаром зникне. З 2017 року заяви замінять на дозволи, що видаватимуть бюро праці. Їх видаватимуть автоматично, але завдяки реєстрації, їхню вірогідність буде простіше перевірити.

При цьому він визнав, що існує ризик того, що бюро праці не встигатимуть з перевіркою заяв.

Нагадаємо, 21 серпня у Польщі зросли зарплати та рівень працевлаштування.


Повернутися
20.09.2016
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...