Звернення Андрія Закревського №11

Прийміть сердечні вітання  зі  світлим Христовим Воскресінням!

Кожен з нас завжди з нетерпінням чекає це величне свято, бо в наші душі воно завжди привносить мир і злагоду, світлі почуття і неймовірне піднесення. Пасхальні свята для кожної людини ? символ радості, надій і сподівань.

У ці весняні дні ми  відчуваємо  свою причетність до великої таємниці вічного життя, що ми -- не самотні на цьому світі, бо з нами --Господь. Хочеться, щоб усе людство цінувало той величний подвиг Христа, який Він здійснив для перемоги життя над смертю, тріумфу добра над злом, світла над пітьмою, віри - над безнадією.

Нехай же благодатна звісточка про Воскресіння Сина Божого навідається в кожну душу та оселю, і не тільки словами, але й справами любові та милосердя.

Нехай Світло Воскресіння Христового дає нам  силу перебороти всі труднощі, які випали на нашу долю та непохитну віру в кращий завтрашній день! У торжестві Великоднього вітання Христос? Воскрес!? бажаю, щоб ваше життя було  чистим,  як Святий  Благодатний  вогонь,  щедрим, як запашна Великодня паска,  яскравим, як колоритна українська писанка.

Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

 

Повернутися
09.04.2015
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.