Звернення Андрія Закревського №11

Прийміть сердечні вітання  зі  світлим Христовим Воскресінням!

Кожен з нас завжди з нетерпінням чекає це величне свято, бо в наші душі воно завжди привносить мир і злагоду, світлі почуття і неймовірне піднесення. Пасхальні свята для кожної людини ? символ радості, надій і сподівань.

У ці весняні дні ми  відчуваємо  свою причетність до великої таємниці вічного життя, що ми -- не самотні на цьому світі, бо з нами --Господь. Хочеться, щоб усе людство цінувало той величний подвиг Христа, який Він здійснив для перемоги життя над смертю, тріумфу добра над злом, світла над пітьмою, віри - над безнадією.

Нехай же благодатна звісточка про Воскресіння Сина Божого навідається в кожну душу та оселю, і не тільки словами, але й справами любові та милосердя.

Нехай Світло Воскресіння Христового дає нам  силу перебороти всі труднощі, які випали на нашу долю та непохитну віру в кращий завтрашній день! У торжестві Великоднього вітання Христос? Воскрес!? бажаю, щоб ваше життя було  чистим,  як Святий  Благодатний  вогонь,  щедрим, як запашна Великодня паска,  яскравим, як колоритна українська писанка.

Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

 

Повернутися
09.04.2015
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...