АНЕКДОТИ №82

Батьки, якщо ви хочете, щоб ваша дитина стала музикантом, вибирайте скрипку, а не фортепіано, оскільки скрипку легше заносити в підземний перехід.

**

— Вибачте, але я не можу впустити вас у казино! Ви без краватки!

— Ну то й що?! А ось цей узагалі голий!

— Так, але він виходить.

* * *

В управління ДАІ заглянув чоловiк i запитує у віконце:

— А де можна отримати права на керування танком або бронетранспортером?

— Господи, та катайтеся так, хто ж вас зупинить?

* * *

— Абраме, ти куди цього літа збираєшся?

— Так, напевно, до Сибіру поїду!

— Тобі що, робити нічого?

— Я, в принципі, тiєї ж думки, але прокурор наполягає!

 


Повернутися
26.08.2016
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.