МІСТО… НА ЯКОРЯХ

Тернополянин власноруч виготовив  якорі, які встановив на міській набережній

Два якорі, вагою по 90 кілограмів кожний, встановили в Тернополі на набережній Тернопільського ставу. Їх творець, пише «Доба»,  тернополянин Станіслав Стадник. Чоловік каже, що виготовив якорі за зразком світлин, які знайшов у інтернеті.

На роботу над якорями він витратив понад три роки. Каже, що це була його давня мрія, яку нарешті вдалось реалізувати.

- Ще років п'ять тому у мене виникла така мрія і від того часу я робив все, щоб втілити її у життя. Працював над якорями три роки. Друзі та знайомі помагали хто чим міг, зокрема матеріалами. Робота тривала переважно влітку, бо в мене не було підходящої майстерні, - розповів ДОБІ Станіслав. - Взагалі я виріс на морі, жив у Севастополі і вважаю, що дух моря треба принести і в Тернопіль.

Цікаво, що автор виготовив три однакових якорі. Два можна побачити біля набережної, а третій Станіслав подарував спортивній базі.

Наразі також у нього є ідея встановити біля колон стовпчики з цепами, щоб дооформити місце.

фото: Катерина Калуш


Повернутися
26.08.2016
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...