МІСТО… НА ЯКОРЯХ

Тернополянин власноруч виготовив  якорі, які встановив на міській набережній

Два якорі, вагою по 90 кілограмів кожний, встановили в Тернополі на набережній Тернопільського ставу. Їх творець, пише «Доба»,  тернополянин Станіслав Стадник. Чоловік каже, що виготовив якорі за зразком світлин, які знайшов у інтернеті.

На роботу над якорями він витратив понад три роки. Каже, що це була його давня мрія, яку нарешті вдалось реалізувати.

- Ще років п'ять тому у мене виникла така мрія і від того часу я робив все, щоб втілити її у життя. Працював над якорями три роки. Друзі та знайомі помагали хто чим міг, зокрема матеріалами. Робота тривала переважно влітку, бо в мене не було підходящої майстерні, - розповів ДОБІ Станіслав. - Взагалі я виріс на морі, жив у Севастополі і вважаю, що дух моря треба принести і в Тернопіль.

Цікаво, що автор виготовив три однакових якорі. Два можна побачити біля набережної, а третій Станіслав подарував спортивній базі.

Наразі також у нього є ідея встановити біля колон стовпчики з цепами, щоб дооформити місце.

фото: Катерина Калуш


Повернутися
26.08.2016
Категорія: Життя
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.