ЯК МЕДОМ ПОМАЗАНО…

Згідно з даними Державної фіскальної служби України за перше півріччя нинішнього року обсяг експорту меду натурального становив 15,1 тисячі тонн, що на 13,1 відсотка перевищує показники аналогічного періоду минулого року. Проте вартісно експорт цієї продукції зменшився на 8,6 відсотка, що становить 30 мільйонів доларів США.

 Головними споживачами українського меду, як і в попередньому році, стали країни Євросоюзу — Німеччина та Польща. Їх частки в експорті меду цьогоріч суттєво зросли: Німеччина збільшила закупівлі з 26,9 до 43,6 відсотка, а Польща — із 5,8 до 15,6 відсотка.

 Разом із нарощенням обсягів експорту меду до Європи Україна продовжила також активно експортувати бджолиний віск. За першу половину поточного року за кордон було реалізовано 194 тонни воску, що в 9,7 раза більше, ніж минулого року, що у вартісному виразі становить майже 1,1 мільйона доларів США.

 Примітно, що до 2015 року Україна не експортувала віск узагалі і лише після початку дії угоди про Асоціацію з Євросоюзом поступово почала нарощувати обсяги продажу бджолиного воску за кордон. Протягом першої половини нинішнього року найбільшим покупцем стала Польща з часткою 85,7 відсотка загального експорту воску з України.

 До речі, квота на безмитний експорт меду до Євросоюзу була повністю вичерпана ще на початку лютого цього року. При розмірі квоти п’ять тисяч тонн меду Україна, починаючи з 2014 року, щороку експортує до ЄС близько 26 тисяч тонн, що свідчить про активний попит на український мед серед споживачів європейських країн.

 Для подальшого нарощення обсягів зовнішньої торгівлі Україні необхідне збільшення розміру квот на безмитний експорт, що, у свою чергу, стимулюватиме виробництво не лише продукції у межах квоти, а й суміжних із нею продуктів із доданою вартістю.


Повернутися
26.08.2016
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...