ТЕРНОПІЛЬЩИНА — З НАРОДНИМ ХУДОЖНИКОМ УКРАЇНИ

Митцю з Тернополя Богдану Ткачику присвоєно звання «Народний художник України».

Відповідний указ, пише «Терен», напередодні підписав Президент України Петро Порошенко.

2016 – й для добре знаного на Тернопільщині та в Україні художника Богдана Ткачика – ювілейний. Нещодавно йому виповнилося 65.

Наприкінці 80-х із групою патріотів він піднімав український прапор над будівлею Тернопільського осередку Народного Руху України, як організовував мітинги та велелюдні маніфестації проти тодішньої влади. Патріот, художник Богдан Ткачик завжди і словом, і ділом засвідчував і засвідчує свою українську сутність. Підтвердження цьому – активна участь у подіях на Майдані у Києві, долучення до патріотичних акцій на підтримку бійців АТО. І все це – на тлі щоденної, часом виснажливої, творчої роботи. Український патріотизм, національне відродження – завжди близькі для нього.

У його картинах – образ правічної, мужньої і трагічної України. України з глибинною історією та відважними подвижниками, лицарями, що жили і вмирали задля неї. Митець часто любить заглиблюватися у старовину. От лише кілька назв його картин, які говорять самі за себе: “З домовини встане Україна”, “Кам’яна могила”, “Кам’яна могила під Мелітополем”, “Кам’янець-Подільська фортеця”, “Святилище”, триптих “Скіфське городище під Немирівом”. Як найвищу цінність життя митець сповідує триєдність: Бог, Україна, Родина. І це проходить через усю його творчість, спонукаючи заглянути у власну душу, задуматись над змістом життя.

На полотнах Богдана Ткачика часто зображені портрети як світочів української минувшини, так і наші сучасники – письменники, художники, композитори – Леся Українка, Соломія Крушельницька, Петро Обаль, Іван Марчук, Михайло Бойчук. Його картини не сплутаєш з роботами інших авторів. Вони мають характерні спокійні, пастельні кольори та відтінки, які викликають певний настрій у душі, спонукають до роздумів, глибоких переживань…

Серед  тих, кому Богдан Ткачик присвятив не одну свою творчу роботу – наш земляк, громадський діяч, письменник і перекладач Богдан Лепкий. Були і живописні пленери, в тому числі й у Жукові, на Бережанщині, де проходили дитинство і юність Богдана Лепкого. А впродовж кількох місяців цього року виставка робіт Богдана Ткачика мандрувала Прикарпаттям. Свій мистецький проект Богдан Іванович назвав філософськи: «Дорога з дитинства – дорога до себе». До речі, його ювілейна авторська виставка починає відсьогодні діяти і в Українському домі «Перемога», що в Тернополі.

За словами народного художника України Богдана Ткачика, ця виставка увібрала його почуття і відчуття нашої України та тих маленьких куточків рідної материзни, з яких і складається Велика Україна.

Варто додати, що Богдан Ткачик – учасник багатьох міжнародних та всеукраїнських пленерів, у тому числі й першого Всеукраїнського іконописного пленеру «Вікно у Небо. Зарваниця-2016».  Він – автор концепції розпису капличок Героям Небесної Сотні у Зарваниці, та на Лисоні – полеглим 100 років тому Українським січовим стрільцям.


Повернутися
26.08.2016
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Є певний тип захворювань, які називають автоімунними:  коли імунітет організму мобілізується не супроти сторонньої сполуки (вірусів, мікроорганізмів тощо), а проти здорових клітин чи тканин власного організму. Вам ніколи не здавалося, що чимала частина українців теж так само «хворіє», атакуючи всі здорові починання у власній країні? «Автоімунні» українці зневажливо зітхали «і до чого ви там домайданитеся» в той час, коли інші міняли країну, подекуди віддаючи за це життя. Вони «втомилися від війни», натомість запопадливо переходять на російську мову з туристами із Сиктивкара,  лають Бандеру і намагаються переконати нас у тому, що помирати від голоду в Голодоморі більш інтелігентно і благородно, ніж давати збройну відсіч гнобителям під час  Гайдамаччини чи в національно-визвольної боротьби ОУН та УПА...

«Автоімунні» українці гноблять починання  Уляни Супрун, уїдливо коментуючи, що, мовляв, «як мазали перекисом, так і мазатимемо, бо це вам не міфи розвінчувати...»  Проте ці міфи, на які не втомлюється відкривати нам очі пані Уляна,  коштують бюджету мільйони.

 Головний наш ворог – у нас самих. Ми самі себе з’їдаємо. Проте пропаганда і зовнішніх, і внутрішніх ворогів лише тоді дієва, коли ти боїшся правди, коли ти сам погоджуєшся на брехню. На щастя, все більшає «здорових клітин». Людей, котрі  не бояться назвати мародера мародером, запроданця запроданцем, ворога ворогом... Тих, хто і говорить, і чинить правду в очі. Хто робить все можливе, щоб врятувати країну від  усіх перелічених вище.