НА ТЕРНОПІЛЬЩИНІ ВІДНОВЛЮЮТЬ ТЮТЮНОВУ ГАЛУЗЬ

Після десяти років простою на Тернопільщині відновлює роботу єдине в Україні підприємство з ферментизації тютюну. На сьогоднішній день виробничий цикл включає в себе як вирощування, так і переробку сировини.

«Після розпаду СРСР тютюнова галузь, власне його переробка, повністю розвалилась. На Україні ми поки єдині, хто почав відновлювати важливу і стратегічну галузь виробництва. З 2010 року було прийняте рішення про вирощення тютюну. За цей час було відновлено 20 і ще докуплено близько 30 спеціальних сушарок. На даний момент у полях залучено для вирощування тютюну 300 людей, які працюватимуть з березня по листопад-грудень», - зазначив директор підприємства Олексій Сова.

Один гектар тютюну створює одне робоче місце, в той час як при вирощуванні зернових – одна людина обслуговує в середньому 100 га. Виробники запевняють, що при наявності відповідної законодавчої бази та сприяння з боку держави, для жителів Борщева та навколишніх сіл в перспективі може бути створено до 2-3 тисяч робочих місць.

«Однією зі стратегій Тернопільщини є відновлення роботи промисловості, яка забезпечує робочими місцями жителів нашого краю. Ми були на ферментаційному заводі, зараз важливо забезпечити це підприємство сировиною. Відповідно, для цього необхідні люди, які будуть вирощувати тютюн і матимуть місце роботи», – зауважив голова Тернопільської обласної державної адміністрації Степан Барна.

Таким чином, традиційно аграрна Тернопільщина має потужний промисловий потенціал. І його розвиток є в центрі уваги обласної адміністрації.


Повернутися
26.08.2016
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…