«ЛИСОНЯ – ТРІУМФ І ГОЛГОФА СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ»…

У Бережанах відзначать 100-річчя бою під Лисонею

З нагоди 100-річчя бою під Лисонею в Бережанах на Тернопільщині встановили сіті-лайти з зображенням січового стрільця та гаслом «Відстояли тоді – переможемо сьогодні!».

 На фотографії - юнак, одягнений в тогочасний військовий однострій та шапку-мазепинку - головний убір українських військовиків, розроблений 1916 року Левком Лепким.

У такий спосіб місцева влада запрошує городян та гостей міста відзначити 3-4 вересня ювілей боїв на горі Лисоні.

Тоді, у серпні-вересні 1916 року, в запеклій битві  зійшлися російська армія з одного боку та полк усусусів - з іншого. У ході битви полк УСС втратив більшість свого складу, проте виконав своє завдання - зупинив наступ російських військ на Бережани, завдавши їм важких втрат.

Лисоня – це, одночасно, тріумф і Голгофа для Січових Стрільців, величний доказ незламності українського духу. Для нашого покоління Лисоня стала П’ємонтом національного відродження.

Саме тут 30 серпня 1989 року вперше на Тернопільщині було піднято синьо-жовтий прапор. У 1990 році громада знов відновила на Лисоні стрілецьку могилу.


Повернутися
26.08.2016
Категорія: Історія
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...