«ЛИСОНЯ – ТРІУМФ І ГОЛГОФА СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ»…

У Бережанах відзначать 100-річчя бою під Лисонею

З нагоди 100-річчя бою під Лисонею в Бережанах на Тернопільщині встановили сіті-лайти з зображенням січового стрільця та гаслом «Відстояли тоді – переможемо сьогодні!».

 На фотографії - юнак, одягнений в тогочасний військовий однострій та шапку-мазепинку - головний убір українських військовиків, розроблений 1916 року Левком Лепким.

У такий спосіб місцева влада запрошує городян та гостей міста відзначити 3-4 вересня ювілей боїв на горі Лисоні.

Тоді, у серпні-вересні 1916 року, в запеклій битві  зійшлися російська армія з одного боку та полк усусусів - з іншого. У ході битви полк УСС втратив більшість свого складу, проте виконав своє завдання - зупинив наступ російських військ на Бережани, завдавши їм важких втрат.

Лисоня – це, одночасно, тріумф і Голгофа для Січових Стрільців, величний доказ незламності українського духу. Для нашого покоління Лисоня стала П’ємонтом національного відродження.

Саме тут 30 серпня 1989 року вперше на Тернопільщині було піднято синьо-жовтий прапор. У 1990 році громада знов відновила на Лисоні стрілецьку могилу.


Повернутися
26.08.2016
Категорія: Історія
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.