«ЛИСОНЯ – ТРІУМФ І ГОЛГОФА СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ»…

У Бережанах відзначать 100-річчя бою під Лисонею

З нагоди 100-річчя бою під Лисонею в Бережанах на Тернопільщині встановили сіті-лайти з зображенням січового стрільця та гаслом «Відстояли тоді – переможемо сьогодні!».

 На фотографії - юнак, одягнений в тогочасний військовий однострій та шапку-мазепинку - головний убір українських військовиків, розроблений 1916 року Левком Лепким.

У такий спосіб місцева влада запрошує городян та гостей міста відзначити 3-4 вересня ювілей боїв на горі Лисоні.

Тоді, у серпні-вересні 1916 року, в запеклій битві  зійшлися російська армія з одного боку та полк усусусів - з іншого. У ході битви полк УСС втратив більшість свого складу, проте виконав своє завдання - зупинив наступ російських військ на Бережани, завдавши їм важких втрат.

Лисоня – це, одночасно, тріумф і Голгофа для Січових Стрільців, величний доказ незламності українського духу. Для нашого покоління Лисоня стала П’ємонтом національного відродження.

Саме тут 30 серпня 1989 року вперше на Тернопільщині було піднято синьо-жовтий прапор. У 1990 році громада знов відновила на Лисоні стрілецьку могилу.


Повернутися
26.08.2016
Категорія: Історія
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Кілька днів тому для наших школярів пролунав останній шкільний дзвоник. Когось він покликав до   літніх канікул, а когось - у доросле життя. Усі вони дуже різні (хтось одягнув на це свято вишиванку, а хтось-радянську форму, хтось зустрів його у новенькій школі, а у когось в стіну класу-пробоїна від міни, ), проте у них більше спільного, ніж вони собі можуть уявити.  Ні, я не про «міленіалів». Я про мужність бути собою. За будь-яких умов і обставин.  

Свобода їхнього покоління – це як Сізіф, що носить на плечах тягар пам’яті минулого,  досвід, не пережитий безпосередньо, але глибоко відчутий. Їхні дідусі-бабусі ще можуть розповісти їм про УПА і Сибір, їхні батьки на власному досвіді бачили гниття і розпад Союзу… Вони ж самі стали свідками того, як покоління, що гасало дітьми й підлітками по Майдану в 2004-му році, в 2014-му на цьому ж Майдані, а потім і на війні – вже гинуло…

Їх недаремно називають найбільш «самосвідомим» поколінням. Вони вірять, що одна людина може змінити світ, бо кожен із них його уже змінює. Вони не чекають, аби їм щось зробили – вони роблять,  не обмежуються мовленням – вони говорять, не обмежуються слуханням – вони чують, вони не обмежуватимуться простим існуванням - вони живуть. І свій життєвий вибір вони будуть робити на тлі європейського вибору нашої країни.   Історик Тімоті Снайдер якось сказав, що Європа — це проза, а Україна — це поезія. Прожити на одній поезії неможливо, але й жити на самій лише прозі — нудно. Тому їхнє життя буде яким завгодно, але не нудним.