«ЛИСОНЯ – ТРІУМФ І ГОЛГОФА СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ»…

У Бережанах відзначать 100-річчя бою під Лисонею

З нагоди 100-річчя бою під Лисонею в Бережанах на Тернопільщині встановили сіті-лайти з зображенням січового стрільця та гаслом «Відстояли тоді – переможемо сьогодні!».

 На фотографії - юнак, одягнений в тогочасний військовий однострій та шапку-мазепинку - головний убір українських військовиків, розроблений 1916 року Левком Лепким.

У такий спосіб місцева влада запрошує городян та гостей міста відзначити 3-4 вересня ювілей боїв на горі Лисоні.

Тоді, у серпні-вересні 1916 року, в запеклій битві  зійшлися російська армія з одного боку та полк усусусів - з іншого. У ході битви полк УСС втратив більшість свого складу, проте виконав своє завдання - зупинив наступ російських військ на Бережани, завдавши їм важких втрат.

Лисоня – це, одночасно, тріумф і Голгофа для Січових Стрільців, величний доказ незламності українського духу. Для нашого покоління Лисоня стала П’ємонтом національного відродження.

Саме тут 30 серпня 1989 року вперше на Тернопільщині було піднято синьо-жовтий прапор. У 1990 році громада знов відновила на Лисоні стрілецьку могилу.


Повернутися
26.08.2016
Категорія: Історія
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Сучасне життя —  лернейська гідра, яка щодня нарощує нові голови замість тих, що ми вчора з такими зусиллями зрубали. Порівняння «час – це гроші» в двадцять першому столітті остаточно втратило свою актуальність. Гроші більше не мають значення, а от час має. Його не заробиш, не вкладеш, не примножиш, не подаруєш, не накопичиш, не візьмеш в кредит і навіть не вкрадеш. Він знецінює наші ресурси, забирає шанси і постійно вкорочує нам віку, даючи поблажку хіба що до вину та пірамідам.

 Ми часто забуваємо, що час — єдина річ, якою ми не можемо керувати і тратимо купу часу на читання  трактатів  про тайм-менеджмент. Говорячи, що ми маємо час, ми плутаємо підмет та додаток…

Французький поет П’єр Буаст стверджував, що час часто вбиває тих, хто намагається вбити його. Тим часом українські неокласики впевнені, що за ставленням до нього (хоча, зрештою, не лише до нього) існує тільки два типи людей: перші сидять на березі річки і чекають, доки течією пропливе труп ворога, і другі – це ті, хто цих ворогів пускає за водою…  Хоча є ще й треті. Вони, власне, і є вороги.