УКРАЇНЦІ ВСТАНОВИЛИ НА ДАХАХ СВОЇХ ПОМЕШКАНЬ БІЛЬШЕ 430 ПРИВАТНИХ СОНЯЧНИХ ЕЛЕКТРОСТАНЦІЙ

З початку 2016 року в Україні понад 430 приватних домогосподарств облаштували сонячні електростанції загальною встановленою потужністю 5,06 МВт.

Як зазначає голова Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження Сергій Савчук, кількість українців, які дбають про свою енергонезалежність, стрімко зростає, передає сайт Держенергоефективності.

    «Приміром, у 2015 році сонячні електростанції встановили 244 приватні домогосподарства, а у 2014 році - в десятки разів менше - лише 21, - наголошує він. -Домовласники, які облаштували сонячні панелі у 2016 році, можуть продавати надлишок виробленої ними електроенергії в загальну мережу за ціною 19,01 євроценти за 1 кВт-год».

Таких результатів вдалося досягнути завдяки прийнятому 4 червня 2015 року Закону України № 514-VIII щодо забезпечення конкурентних умов виробництва електроенергії з альтернативних джерел, підкреслює Сергій Савчук.

«Закон ввів «зелений» тариф на закупку електроенергії, вироблену сонячними електроустановками приватних домогосподарств потужністю до 30 кВт, - нагадує голова Держефективності. - І найголовніше – тариф прив’язано до курсу євро, що дозволяє нівелювати ризики інфляції».


Повернутися
21.08.2016
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...