АНЕКДОТИ №80
В аптеці:
— Мені, будь ласка, півлітра спирту.
— А у вас рецепт є?
— Звичайно. Треба додати 750 грамів кип’яченої води, дві ложки цукру і настоювати тиждень на глодi.
* * *
— Абраме, як життя?
— Що це за запитання? Ми що, вже не в одній державі живемо?
* * *
— Чуєш, Абраме, позич 100 гривень!
— У мене є тільки 80.
— Давай 80, двадцять будеш винен.
* * *
— Ізя, навіщо ти молишся вранці? Бог не буде допомагати такому грішнику, як ти.
— Я прошу його: допоможи мені зробити це, допоможи зробити те. Звичайно, Бог не допоможе, але поки я його прошу, то згадую, що сьогодні маю зробити!
* * *
— Ізя, який у тебе годинник хороший!
— Це мені батько перед смертю продав.
* * *
Учень продавця — шефу:
— Клієнт купив черевики, але гроші принесе завтра.
— Та він ніколи тут більше не з’явиться!
— Я поклав йому в коробку два ліві черевики.
* * *
— Сарочко, ти уявляєш, Ізя в заповіті залишив 100 тисяч доларів тій Цилi, яка 40 років тому відмовилася за нього вийти заміж!
— Оце подяка!
* * *
— Люба, з днем народження! І скільки вам стукнуло?
— Коли я виходила заміж за Сьому, мені було 20, а йому 40, тобто я вдвiчi молодша за нього. Зараз Сьомi 70, а мені, значить, 35!
* * *
— Рабиновичу, чому ви саме перед святом продаєте коньяк по 200 гривень, коли у Меєрсона він коштує 50?
— Підіть і купіть у Меєрсона!
— Але в нього саме зараз немає коньяку!
— От коли і в мене не буде, я відразу ж стану продавати його по 50!
**
— Соломоне Мойсейовичу, скільки ложечок цукру ви кладете в каву?
— Удома одну, в гостях — чотири, а взагалі я люблю дві.
**
деса. Привоз. Ковбасний ряд.
— Чоловіче, ви цілу годину ходите, куштуєте і нічого не берете! Вам що, нічого не подобається?
— Подобається!
— Що, грошей немає?!
— Є!
— Ну так купуйте!
— Навіщо?
— Щоб їсти!
— А я що роблю?
* * *
— Сарочко, скільки вам років?
— Я недавно підійшла до тридцяти.
— І що ж вас так затримало в дорозі?
* * *
— І де ж ваш кінь?
— Я продаю курей, куди ви дивитесь?
— Я дивлюся на ціну.
**
— Послухайте, Ліберзоне, вам коли-небудь доводилося приховувати, що ви єврей?
— А сенс, Яшо? Куди я міг би заховати природний інтелект у моїх очах, гордий профіль і бездоганні манери?
**
— Яшо, а що ви скажете про фігуру Сіми?
— Таки раніше вона за нею стежила, а тепер просто спостерігає.
* * *
— Уявляєш, Соня дала в газету оголошення: «Зріла, темпераментна жінка готова внести тепло і світло у твоє життя».
— І багато пропозицій?
— Тільки одне — від місцевої електростанції.
* * *
Бабусі дуже сподобався скайп:
— Ні, ви таки подивіться, яка річ! Начебто в нас гості, а годувати не треба.
* * *
— Софо, з ким ти там говориш більше години? — запитує чоловік iз вікна.
— Це Роза Мойсеївна, вона так поспішає, що не може навіть на хвилинку зайти до нас!
← Повернутися