ЯКІ ВИБРАТИ СИДЕРАТИ ПІД КАРТОПЛЮ?

Відмінний урожай — мрія кожного городника. Однак справжній господар в боротьбі за урожай вибирає далеко не всі засоби. Більшість дачників, піклуючись про врожай, все-таки намагаються використовувати якомога менше хімічних добрив. Вирощені на власній ділянці овочі повинні бути не тільки великими та гарними, але в першу чергу безпечними і корисними.

Чим більшу цінність має овоч в очах городника, тим більше турботи про його врожайність. Особливо важливий урожай картоплі — овоча, вирощування якого є вельми трудомістким процесом. Тому так важливо з невеликої ділянки отримати хороший урожай. Одним з екологічно чистих способів підвищення врожайності картоплі є висів сидератів.

Що таке сидерати

«Сидерати — це рослини, які значно покращують грунт і сприяють підвищенню врожайності. Сіють ці корисні рослини після збирання врожаю восени або ранньою весною до посадки основної культури. Коли сидерати підростуть, їх заорюють неглибоко в землю. Зробити це необхідно до цвітіння, тому що молоді рослини розкладаються швидше».

Розкладаючись, сидерати збагачують грунт різними мікро-і макроелементами: азотом, калієм, фосфором і іншими. Активізується при цьому і діяльність грунтових мікроорганізмів. Однак треба звернути увагу на кількість зеленої маси. Якщо її буде занадто багато, то сидерати будуть не розкладатися, а киснути.

Найбільше картопля потребує фосфору і азоту. Тому найкращими сидератами для цього овочу будуть бобові: горох, вика, люпин, буркун, люцерна. Дія цих рослин на землю схожа на дію гною. Однак сидерати розкладаються в грунті значно швидше гною. Але варто враховувати, що сидератів потрібно внести в землю значно більше, ніж гною.

Можна використовувати перед посадкою картоплі й інші сидерати: суріпицю, гірчицю, рапс, фацелію, овес, пшеницю, жито. Ці рослини захистять грунт від здування і вимивання, збагатять її деякими мікроелементами. Однак не виділяють при розкладанні азоту, важливого для картоплі мікроелемента. Тому при такому виборі врожайність буде значно менше, ніж при використанні бобових в якості сидератів.

«Зате деякі з цих рослин (фацелія і гірчиця біла) відлякують шкідників, наприклад дротяники, з яким часто доводиться битися любителям картоплі. А ось жито й пшениця покращують структуру грунту, пригнічують ріст бур’янів, але при цьому служать відмінною їжею для дротяників».

Як сіяти сидерати під картоплю

Сіяти сидерати слід тільки в добре оброблений грунт. Якщо знехтувати цією умовою, то цінні рослини не зуміють набрати достатню кількість зеленої маси, а значить, користі від них буде мало.

На одну сотку землі звичайно висівають від 0,8 до 2 кілограмів насіння. Робити це потрібно або за півтора місяці до настання холодів, або на початку травня — кінці квітня. Зрізати сидерати необхідно не пізніше двох тижнів до висадки основної культури, адже вони повинні ще встигнути перегнити і збагатити землю. Крім того, потрібно встигнути зрізати сидерати до того, як на них з’являться насіння, інакше замість користі вони принесуть шкоду, ставши причиною появи бур’янів.

Ефект від використання сидератів під картоплю

 

Сидерати — відмінний засіб підвищення врожайності, тому що вони:

• збагачують грунт корисними речовинами, необхідними для гарного росту картоплі;

• можуть повністю замінити гній;

• покращують структуру грунту, роблять його більш пухким і вологоємним;

• надійно захищають землю від розмивання, видування, перегріву;

• пригнічують ріст бур’янів;

• допомагають зменшити кількість шкідників.

 

Досвідчені городники розуміють, що сидерати — відмінна зброя в боротьбі за урожай. Вміле їх використання допомагає зберігати родючість грунту і живити овочі, які вирощує дачник на своїй ділянці. Земля завжди вдячно відгукується на таку турботу про неї і дозволяє збирати відмінні врожаї навіть на невеликій дачній ділянці.


Повернутися
16.08.2016
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...