І шубка — «майже норка», і м’ясо — «майже кролик»…

Віктор Зозуля з Тернополя понад десять років розводить племінних нутрій. У господаря нині близько сотні цих водяних звірів. За його словами, їх м’ясо за цінністю набагато перевершує кролятину, окрім того, нутрії значно розумніші за кролів. «Розводити нутрій не лише рентабельно, а й цікаво, — переконаний чоловік. — І хоча на перший погляд нутрія може  видатися несимпатичною, та коли почнеш за нею доглядати, придивлятися, виявиться що вона дуже спокійна і чистоплотна...  Раніше я розводив кролів, однак відколи у мене з’явилися нутрії, вирішив від них відмовитися,  розповідає Віктор. Нутрії менше хворіють і не такі вибагливі в догляді. А загалом тварин люблю ще змалку. Завжди приносив додому котиків, песиків, жаб. Батьки, щоправда, з мого захоплення не дуже тішилися… Жартували, що я цим у свого прадідуся вдався, він теж дуже любив тварин і навіть мав власний кінний завод…»

Головне — тепло і вакцинація

Своїх улюбленців пан Віктор тримає у власноруч змайстрованих клітках. Каже, що ідеальним варіантом для них був би просторий вольєр.

– Батьківщина нутрій – Аргентина, тому вони люблять тепло, – каже господар. – Але вирощують їх у країнах з різними кліматичними умовами. Загалом нутрії доволі добре переносять холод, але від сильних морозів можуть обморозити хвости та лапи, тому клітки на зиму слід утеплити. Через обмороження нутрії можуть навіть втратити апетит. Таке вимушене голодування погано позначається на їх вигляді, шерсть починає линяти. Інколи обмороження призводить і до летальних випадків.

За словами Віктора, найнебезпечнішою інфекційною хворобою нутрій є пастерельоз,  яка за кілька днів може знищити більшу частину поголів’я. Причиною виникнення хвороби можуть бути затісні і брудні клітки, неякісний корм або незбалансований раціон, а також різкі перепади температури повітря. Першим хворіє молодняк.  У нутрій, уражених пастерельозом, спостерігається загальний пригнічений стан, хутро скуйовджене, дихання затруднене, прискорене і часто хрипке, а з носа виділяється слиз із домішкою крові. Потім виникають судоми, що можуть спричинити параліч задніх кінцівок. Через 1-3 дні нутрії гинуть.

– При перших ознаках інфікування хворі нутрії треба ізолювати, щоб вони не заражали інших, – радить чоловік, – ретельно продезінфікувати клітки й інвентар. Хворим нутріям уводять внутрішньом’язово антибіотики — біцилін-5 або біцилін-3, стрептоміцин, пеніцилін, окситетрациклін. А задля профілактики пастерельозу нутріям необхідно вводити спеціальну вакцину.

Шуби продають як норкові

У Віктора Зозулі є кілька різновидів нутрій: звичайна  рудо-коричневої масті, срібляста сіро-голубого кольору,  бакінська біла та італійська біла. Італійська має кремовий відтінок. Найцінніше хутро білої нутрії, адже її можна перефарбувати у будь-який колір.

– Інколи зі щипаних шкірок нутрій шиють шуби «під норку», – зауважує він. – Простій людині навіть важко відрізнити хутро нутрії від норки. Відтак за нутрієву шубу викладають кругленьку суму як за норкову шубу. До слова, шуба з нутрії водостійка, а ще тепліша і легша за норкову, та й по якості нічим їй не поступається...

Усі нутрії Віктора Зозулі – племінні, задля здорового потомства чоловік підбирає пари на різних спеціалізованих фермах. Інколи за потрібною нутрією Вікторові доводиться їхати за кілька тисяч кілометрів.

– «Рідні» нутрії схрещувати не можна, бо вони швидко виродяться, не набиратимуть такої великої ваги, – каже він. – У мене вага однієї самиці сягає 12-кілограмів, а самця навіть і 15. За одну таку нутрію на племінній фермі просять близько 600 гривень.

«Свій? Ану, дихни!»

Для своїх нутрій господар склав спеціальний раціон харчування. Каже, що ці звірі доволі невибагливі. Найбільшим делікатесом для них є болотяна ряска.

– Нутрій годую двічі на день, – розповідає Віктор Зозуля. – Звечора запарюю пшеницю чи ячмінь і трішки кукурудзи. До ранку зерно набухає і я його трішки солю. Зерно на сніданок і вечерю, а в обід даю гарбузи або буряки і свіжого сіна. Влітку нутрій годую яблуками. На день йде одна тачка.

Віктору довелося відмовитися від ідеї облаштовувати міні-басейн для нутрій, хоча купатися вони насправді дуже люблять. Річ у тім, що у басейні вода застоюється і якщо її за щораз не міняти, замножаться хвороботворні бактерії і мікроорганізми, відтак нутрії почнуть хворіти.

– Нутрії як діти, – усміхається господар, – хочуть уваги і турботи для себе. Коли я довго до них не приходжу, вони можуть ображатися і сердитися, видають звуки, схожі на дитячий плач. Кожній нутрії я даю ім’я і вони на нього відкликаються. Є у мене Сніжок, Дядько, Булька, Рудий… Щоб нутрія мене впізнала, беру на руки і даю понюхати свій подих. У природі вони також розрізняють одне одного за подихом. До слова, щороку нутрія дає два-три приплоди. У піврічному віці самок і самців розселяють, щоб вони не парувалися. Вагітність у нутрій триває чотири-п’ять місяців. Самка народжує до чотирьох-п’яти малят. Цікаво, що новонароджені звірята вже на другий день бачать і навіть гризуть траву.

– Буває, заходжу до нутрій і можу годинами спостерігати як вони бавляться, – каже Віктор Зозуля. –Ці звірі дуже жваві й цікаві. Нині не уявляю себе без усієї цієї «господарки».