ПІСЛЯ ТЕХАСУ Й АРІЗОНИ: УКРАЇНА БУДЕ НАПРЯМУ КУПУВАТИ ВЖИВАНУ СІЛЬГОСПТЕХНІКУ З США

Джейсон Гейссар, Президент Structured Trade Finance Corporation, на зустрічі з міністром агрополітики України Тарасом Кутовим обговорили можливості постачання доступної сільгосптехніки для українського споживача.

Темою розмови став спільний проект продажу та купівлі вживаних комбайнів та тракторів зі США та ЄС «Поставка вживаного сільськогосподарського обладнання для України».

За словами Джейсона Гейссара, у проекті візьмуть участь такі всесвітньо відомі компанії, як John Deer, CNH, Claas.

 Представник американської сторони наголосив: «Поставка обладнання проходитиме від прямих дилерів. Уживанні сертифіковані комбайни того ж бренду та потужності коштуватимуть половину чи навіть менше, ніж нові. Якісне технічне обладнання допоможе збільшити продуктивність сільського виробника та обсяги експорту до європейських країн».

 Підтримка малого та середнього фермерства — головне завдання для Мінагрополітики, вважає український міністр. Сьогодні вони не мають коштів на самостійне придбання дорогої та якіснiшої техніки. Тому одним iз правильних рішень є спільна розробка лізингової системи.

 Наразі у структурі машинно-тракторного парку аграрних підприємств України, особистих селянських та фермерських господарств, за даними прес-служби Мінагрополітики, трактори (309 тисяч одиниць) складають: 80 відсотків вітчизняного виробництва та країн СНД; 1,7 — компанії «Джон-Дір»; 1,1 — Кейс; 0,3% — Клаас; 5,1 відсотка — YTO, Фотон (Китай) та інші. Майже 80 відсотків iз наявних технічних засобів відпрацювали амортизаційний термін.

 Міністерство аграрної політики та продовольства України протягом 2013–2016 років здійснює супровід низки інвестиційних проектів для налагодження виробництва сучасної сільськогосподарської техніки вітчизняними підприємствами сільськогосподарського машинобудування із залученням інвестицій, у тому числі іноземних.


Повернутися
09.08.2016
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...