САДІВНИЦТВО ДОПОМОЖЕ ПОДОЛАТИ ДЕПРЕСІЮ

Складні життєві обставини можуть зломити людину, змінити її звичний ритм життя. Однією з головних причин депресії є втрата контролю над собою. У світі багато країн, де садівництво вважають успішною терапією для людей, які страждають депресією, створено багато оздоровчих програм, які успішно працюють.

Для багатьох садівництво це хобі, для деяких — курс одужання. Британські психіатри вважають, що садівництво це форма відволікання уваги, яка успішно підвищує самооцінку людини. Це діяльність, яка приносить задоволення і змушує людину зосередитися на позитивному процесі. Садівництво є також хорошим джерелом фізичних вправ, які сприяють викиду ендорфінів, що позитивно позначається на настрої людини.

Звичайно, ми розуміємо, що садівництво не альтернатива антидепресантів, це всього лише шанс відмовитися від хімічних препаратів. Але варто посадити насіння і почуття виконаного обов’язку не покине людину до тих пір, поки не з’явиться паросток. Потім листочок за листочком і розпуститься довгоочікувана квітка.

Ідея проста: без насіння не буває сходів, без добра не буває любові, без праці серця не може бути щастя.

    Щастя — це не стан, це спосіб життя. Це те, до чого істинно прагне людина.

Вихід з депресії для кожної людини починається з відкриття дверей власного будинку, виходу у двір, з пошуку секатора, миття брудних від землі рук, в пророщуванні насіння, з подарунка квітів коханій людині. Словом, з найпростіших речей повсякденного життя.

Ми дуже залежні від навколишнього, так нехай же цим оточуючим буде наш прекрасний сад.


Повернутися
09.08.2016
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…