ЗВЕРНЕННЯ АНДРІЯ ЗАКРЕВСЬКОГО №78

 Сучасне суспільство не здатне прийняти дійсність такою, як вона є. Людям настільки осточортіла ця реальність, що вони готові ринутись будь-куди, де цікавіше, аніж є насправді: неважливо, ловити покемонів, переглядати «запоєм» серіали чи «рятувати» росіян на Донбасі — головне тут форма, а не зміст. Реальність нас мало обходить — нам треба щуроловів з чарівною дудкою, котрі заграють красиву мелодію чи історію, і ми готові за ними іти.

Раніше всі переживали про підлітків, які цілими днями сидять за комп'ютером, занурюючись у віртуальний світ і втрачаючи соціальні навички, а сьогодні з реальності «біжать» і дорослі. Нам важливо, щоб ідея була захопливою і красивою. Уявіть, що нашуміла гра для смартфонів з елементами доповненої реальності Покемони GO з'явилася лише кілька тижнів днів тому, а вони вже не вилазять з новинних стрічок, завзято стрибаючи поміж терактів, скандалів і кривавих новин з АТО.

Чи це невміння бачити реальність, чи свідома втеча від реальності, але факт залишається фактом: люди усе більше намагаються замкнутися кожен у своєму маленькому світі. І ця тенденція посилюється: простіше створити якусь зручну для себе модель, видати бажане за дійсне... От тільки всі подібні побудови від найменшого дотику з реальністю розсипаються, як картковий будиночок.

Я не закликаю втекти від реальності. Я пропоную бути щасливими в будь-якій реальності.


Повернутися
30.07.2016
Категорія: Колонка Андрія Закревського
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Тільки-но вляглася перша хвиля радості, котра піднялася довкола нашого першого олімпійського золота, як інтернетом відразу ж покотилася «зрада»: наш спортсмен-переможець обійнявся з володарем бронзи-росіянином, ще й обгорнув його українським прапором…  Цікаво, кого нині «розпинають» більше: нашого Абраменка в Україні за обійми з росіянином, чи росіянина – на його батьківщині - за те, що дався загорнути в наш прапор… Знаходяться уже й ті, хто чи то жартома, чи всерйоз пропонує російському спортсмену попросити політичного притулку в Україні (мовляв, якщо встигне до кінця Олімпіади, то будемо мати вже дві медалі) і ті, хто, відкричавши нашому спортсмену «Осанна», починають скандувати «Розіпни його»…

Поки ламаються списи і точаться суперечки, зверну вашу увагу на дуже символічну деталь: спортсмен, котрий переміг, накрив своїм (нашим, українським!) прапором того, хто програв… Зрештою, вам не треба пояснювати, чому представники Росії на цій Олімпіаді без прапорів – «безликі», майже як «їхтамнєти» на Донбасі… Я вірю у символічність цього жесту, яким Україна «покриває» Росію, так само, як і у великодушність переможців. А все решта - просто спорт.