СЕРГІЙ ПРИТУЛА — НАРОДНИЙ… ГЕРОЙ!

Тернопільського шоумена Сергія Притулу нагородили орденом "Народний герой України".

“Народним героєм України” став Сергій Притула, який вже близько двох років допомагає коштами та всім необхідним бійцям на Сході. Тернопільський Сірий скромно зазначає, що ця нагорода не тільки його, а всіх тих, хто долучався до збору коштів, приносив все те, що було потрібно бійцям, чи вирішував якусь проблему.

— Друзі, вчора нас нагородили орденом “Народний герой України”. Нас — це усіх, хто впродовж останніх 2-х з гаком років долучається до моїх волонтерських потуг по забезпеченню наших підрозділів тим, чого їм бракує. Це нагорода кожного з Вас, хто приносив на Новий канал пачку чаю чи цигарок, теплий одяг чи ліки, хто надсилав на волонтерський рахунок 20-ть гривень чи передавав у руки 10 000$, хто переганяв машини з-за кордону і рихтував їх в Україні, хто писав бійцям листа чи супроводжував наші виїзди у АТО добрим словом і молитвою. Це недержавна нагорода, тому вдвічі приємніше, що наші з вами старання не залишились непоміченими з боку колег-волонтерів та військових. Вітаю усіх причетних і традиційно кажу: працюємо, панове! У нас роботи й далі непочатий край. На черзі придбання джипа, буса і тепловізійного прицілу для снайпера, — пише Притула у себе на сторінці.

Зазначимо, орден “Народний герой України” – це волонтерська недержавна відзнака. Коштовні метали та гроші для її виготовлення збирають волонтери по всій Україні. Упродовж року цей орден вручили майже трьом сотням Героїв.


Повернутися
30.07.2016
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.