СЕРГІЙ ПРИТУЛА — НАРОДНИЙ… ГЕРОЙ!

Тернопільського шоумена Сергія Притулу нагородили орденом "Народний герой України".

“Народним героєм України” став Сергій Притула, який вже близько двох років допомагає коштами та всім необхідним бійцям на Сході. Тернопільський Сірий скромно зазначає, що ця нагорода не тільки його, а всіх тих, хто долучався до збору коштів, приносив все те, що було потрібно бійцям, чи вирішував якусь проблему.

— Друзі, вчора нас нагородили орденом “Народний герой України”. Нас — це усіх, хто впродовж останніх 2-х з гаком років долучається до моїх волонтерських потуг по забезпеченню наших підрозділів тим, чого їм бракує. Це нагорода кожного з Вас, хто приносив на Новий канал пачку чаю чи цигарок, теплий одяг чи ліки, хто надсилав на волонтерський рахунок 20-ть гривень чи передавав у руки 10 000$, хто переганяв машини з-за кордону і рихтував їх в Україні, хто писав бійцям листа чи супроводжував наші виїзди у АТО добрим словом і молитвою. Це недержавна нагорода, тому вдвічі приємніше, що наші з вами старання не залишились непоміченими з боку колег-волонтерів та військових. Вітаю усіх причетних і традиційно кажу: працюємо, панове! У нас роботи й далі непочатий край. На черзі придбання джипа, буса і тепловізійного прицілу для снайпера, — пише Притула у себе на сторінці.

Зазначимо, орден “Народний герой України” – це волонтерська недержавна відзнака. Коштовні метали та гроші для її виготовлення збирають волонтери по всій Україні. Упродовж року цей орден вручили майже трьом сотням Героїв.


Повернутися
30.07.2016
Категорія: Культура
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...