АНЕКДОТИ №77

Гарна хвороба склероз: нічого не болить, і кожен день — новини.

**

Чоловiк стрибнув iз парашутом і спускається до землі. Повз летить орел:

— Привіт танцюристам!

Парашутист:

— Я не танцюрист, я парашутист!

— Там внизу такі кактуси — здiбностi прийдуть миттєво.

* * *

Розмовляють два приятелi.

— Ти допомагаєш дружині по дому? — запитує один.

— Ні. Я все роблю сам.

* * *

Учора випрала джинси. Teпep я маю чиcтi джинcи, чистий тeлeфон і невеликий досвiд у вiдмиваннi грошей.

* * *

Стала на ваги, зійшла з них. Через годину знову стала. Зрозуміла, що сльози нічого не важать!

* * *

Відстань Париж—Дакар — це дурниця! Відстань аванс — зарплата — ось де випробування!

* * *

Водій «маршрутки» випадково заїхав на трасу «Формули 1», виграв гонку, встигнувши навіть підібрати по дорозі двох пасажирів.

* * *

— Льово, скажіть, а що таке прожитковий мінімум?

— Це коли людина ще дихає й іноді їсть.

**

— Сарочко, чому ваш чоловік нічого не робить, щоб вилікуватися від глухоти?
— Він чекає, поки діти закінчать музичну школу

**

Купила сім’я квартиру. Почали робити ремонт. Дружина каже чоловіку:

— Пiди до сусідів знизу, запитай, скільки вони рулонів шпалер купували, коли робили свій ремонт.

— Сусіди сказали, що 20. 

Купили, стали клеїти — шість рулонів залишилося.

Чоловік знову йде до сусідів:

— Вам що, було складно сказати правду? У нас шість рулонів залишилося!

— І в нас шiсть залишилося.

 


Повернутися
17.07.2016
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...