ЩОБ НЕ ЖОВТІЛИ ОГІРКИ

Жовтіють огірки з багатьох причин. Можливо це зараження пероноспорозом або нестача вологи. А може бути навпаки — надлишок води, нестача поживних речовин або занадто холодні ночі. Часто таке відбувається і через діяльність кліщів. Про те, що робити щоб не жовтіли огірки, читайте нашу статтю.

Коротко кажучи, через неправильний догляд рослини можуть слабшати, чахнути і врешті-решт загинути. Щоб зміцнити імунітет, не обов’язково вирушати в магазин за стимуляторами. Можна скористатися підручними засобами.

Існують прості способи зміцнити імунітет огірків безпечними народними засобами.

Перший. На 9 л води візьміть 1 л молока і додайте 30 крапель йоду. Все це присмачити 30 г рідкого мила. Його необхідно додати для кращого присипання до рослини розчину. Недолік способу: щоб ефективно боротися з жовтизною таким розчином, огірки треба обприскувати раз в тиждень.

Другий. Більш дешевий і більш реалістичний варіант — на 5 л води візьміть 1 л молочної сироватки. Розчин добре розведіть і обприскайте листя з двох сторін.

Третій. Стакан цибулиння закип’ятіть протягом п’яти хвилин, потім накрийте кришкою і залиште настоюватися ще 24 години. Після чого процідіть розчин і додайте його на 5 л води. Цим розчином обприскати листя з двох сторін, заодно обприскати і грунт, а залишками полийте рослини під корінь. Обробки потрібно повторювати кожні два тижні.

Четвертий. Трохи інший варіант — в 4 л молочної сироватки розчиняють 300 г цукру і розводять все в відрі до 10 л. Все добре перемішують і обприскують рослини. Сподіваємося, кожен підбере рецепт собі до смаку і врятує урожай огірків, коли обприскувати рослини фунгіцидами вже не можна.


Повернутися
17.07.2016
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...