Анекдоти №1

Дзвонить теща до зятя:
- Зятю, в нас чи то газом
чи то бензином смердить в
хаті. Що то може бути?
- Мамо, не переживайте,
запаліть свічку і помоліться!
* * *
У лікарні сталася поже -
жа. Приїхали пожежники,
загасили вогонь і кажуть го -
ловному лікареві:
- Пожежу загасили, п’я -
тьох “відкачали”, двох не
змогли.
- Хлопці… Але ж то морг
горів!
* * *
Син отримав 2 бали з фіз -
культури.
Тато цікавиться:
- За що?
- Просто мене вчитель
попросив обкласти козла
матами. Ну, я і обклав його
як слід...
* * *
Турист запитує у місце -
вого жителя:
- Ви мені не підкажете, як
потрапити на цю гору?
Місцевий задумливо ди -
виться на туриста, потім на
гору і говорить:
- Хочете, я собаку відв’я -
жу?
* * *
- Для чого в Китаї побу-
дували Китайську стіну?
- Щоб китайці з країни не
повипадали.
* * *
- Давай з’їздимо до Гре -
ції, піраміди подивимося?
- Давай краще з’їздимо в
твою школу, твоїй географіч -
ці по пиці надаємо?
* * *
Іде Вовочка з батьком
повз школу.
- Синок, ти в цій школі на -
вчаєшся?
- Так.
- 20 років тому я також
тут навчався.
- Тепер я зрозумів, що мав
на увазі директор, коли ка -
зав, що такого придурка як я,
він 20 років в школі не бачив.
* * *
Дзвінок. Путін знімає
слухавку.
- Гальо, пане президенте,
то Місько зі Закарпуття! Те -
лефоную, жеби вам повісти,
же ми ту вам офіційно війну
декляруємо.
- Хорошо, Міша. Це важ-
лива новина. А велика у вас
армія?
- Я, Володько, сусід
Стефко і всі, шо ту в карти
грали. То нас разом вісім.
- А у мене в армії 100 ти -
сяч людей.
- Холєра ясна, я зара вам
віддзвоню.
(за якийсь час)…
- Слава Йсу, пане Путін! Я
сі тєжко вибачєю, але муси -
мо ся відмовити від тої войни.
- Невже? Дуже шкода. А
чому це ви передумали?
- Ну, ми ту посиділи за
пару гальбами пива, так си
між собов порадили, і вздрі -
ли, же аж ніяк не зможемо
нагодувати 100 тисяч плєн -
них.


Повернутися
29.01.2015
Категорія: Розваги
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Незалежність нашої країни складається із нас, наших життів, наших вчинків і наших рішень. Незалежність це не дань і навіть не день. Не парад і не пишне свято.  Її можна порівняти хіба з повітрям – по справжньому незалежність можна відчути тільки тоді, коли її бракує, коли вони зникає або її у вас відбирають. Українці знають ціну незалежності.  Останні чотири роки ми засвоювали цей урок.

    Справжня незалежність не починається з "усього", вона починається з "нуля". Сьогодні. Через бруд, кров, піт, мозолі, могили... Зрештою, останні чотири роки – це лише верхівка «айсберга», з яким ми зіткнулися. Насправді ми двадцять сьомий рік перебудовуємо на нормальний будинок «казарму», споруджену радянськими архітекторами-деміургами. Вони, незалежно від задуму, вміли будувати тільки казарми…  Хмара пилу від нашого «будівництва» осідала довгі роки, заступаючи нам зір, і аж тепер простір довкола потрохи розвиднюється.  Стало видно людей, які відстоюють, впроваджують нове, підтримують, формують, будують, ризикують, не мовчать, не падають духом і не дають іншим, групуються, тягнуть гуртом, вірять… Разом ми збудували власну державу. Тепер треба поліпшувати її якість.