РЕСТОРАН ГОТУЄ СТРАВИ У СОНЯЧНИХ ПЕЧАХ

Приготування їжі за допомогою сонячної енергії стає все більш популярним методом у теплих країнах світу, а сонячні кухні почали використовувати навіть ресторани.

Переваги використання енергії сонця у приготуванні різноманітних страв оцінив власник ресторану Villaseca Solar, що знаходиться в невеличкому місті Вільясека (Чилі), пише EcoTown. У закладі готують їжу за допомогою спеціальних печей, що працюють завдяки сонячній енергії.

Близько 20 сонячних печей різних конструкцій завжди «підключені» до найбільш надійного енергоджерела – у Чилі можна нарахувати близько 310 яскравих сонячних днів.

Ресторан обслуговує не більше 70 чоловік в день. Варто зазначити, що на приготування замовлених страв тут витрачають досить тривалий час.  Приміром, щоб спекти хліб, знадобиться 2 години, а щоб посмажити м’ясо – 3. Цікаво, що відвідувачів це нітрохи не бентежить, і вони терпляче чекають на своє замовлення.

Незважаючи на примітивну конструкцію сонячних печей, вони прекрасно справляються зі своєю основною функцією – сильно нагріваються, відбиваючи сонячне світло.

Власники ресторану Villaseca Solar кажуть, що сонячні печі дозволяють їм значно зекономити витрати на електроенергію і зберегти природні ресурси.


Повернутися
17.07.2016
Категорія: Новини
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...