ПИВО… НА СОНЯЧНІЙ ЕНЕРГІЇ

На Волині підприємець отримав грант від ООН, щоб варити хмільний напій на сонячній енергії

Пивовар Юрій Пікута отримав грант від ООН на купівлю сонячних колекторів. Завдяки цій інвестиції чоловік планує зменшити використання газу наполовину, що дасть змогу здешевити його продукцію, пише ZIK.

Щомісяця маленька пивоварня на Волині споживає щонайменше 25 тисяч кубів газу. Це її власникові обходиться у 130-150 тисяч гривень. До того ж, дорогі енергоносії, своєю чергою, роблять дорожчою продукцію. Через це підприємець подав свій проект на конкурс Агентства ООН із Промислового розвитку (ЮНІДО) і здобув перемогу. Тепер за кошти цієї організації йому встановлять сонячні колектори, які підігріватимуть воду для пивоваріння.

Економити енергоносії підприємець почав ще задовго до того, як отримав допомогу від міжнародних організацій. Зокрема, встановив два електричні котли, завдяки яким зменшив споживання газу на 30%. Проте цілком відмовитись від дорого блакитного палива не може. Специфіка пивоваріння вимагає, щоб рідини швидко закипали, а без газу це майже неможливо.

Приблизна сума інвестицій від ЮНІДО у цю котельню – від 90 до 100 тисяч євро грантових коштів. Решту в модернізацію виробництва має вкладати вже саме підприємство.

    «Мені відомо, що дуже рідко у промисловому виробництві в Україні використовують технологію підігріву води від енергії сонця, принаймні на таких типах виробництва. Ми хочемо показати, що такі технології існують та працюють у Європі, і їх так само успішно можна використовувати на підприємствах в Україні», – прокоментував спеціаліст із промислового розвитку ЮНІДО Марк Дрейк.

Крім фінансової підтримки, фахівці ЮНІДО допомагатимуть із встановленням обладнання. Тепер визначають місце, де краще розмістити сонячні колектори.


Повернутися
17.07.2016
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Те, що відразу нас не вбило, вбивало нас довго і повільно.  Ми вже не святкуємо Новий рік — ми святкуємо те, що вижили в старому. Рік, що минає, був ще одним роком у воюючій країні, зі всіма витікаючими звідси наслідками. Я не хочу підбивати його підсумки. Бо підбивати підсумки  — це ніби креслити жирну риску під виконаними математичними діями в стовпчик: ось тут ми додали (друзів, грошей, проблем, перспектив — потрібне підкреслити),  відняли (друзів, грошей, проблем, перспектив, ну, ви зрозуміли…), помножили на щоденні будні, поділили на нереалізовані плани і —  що отримаємо в «сухому залишку»? Якою цифрою це підсумувати і де, зрештою, знайти «задачник», аби подивитися правильну відповідь, — якщо вона узагалі існує?..

Кожен із нас на Новий рік починав нове життя, але вистачало його ненадовго, тому що жити-то треба... Новий рік — це симулякр. 1 січня —  звичайний день, такий самий, як і всі інші, якщо тільки ви не переборщили з алкоголем чи олів’є напередодні. Почати життя з «табули раси», змінити його, зробити усе те, до чого не доходили руки попередні 365 днів можна будь-коли, не чекаючи, коли впаде остання голка з ялинки, яка тоскно припадає пилом у кутку.

 Усі ми мали великі надії, багато робили для того, щоб усе, про що мріяли, збулося. Комусь це вдалося, комусь ні, проте в усіх нас є одне спільне: Новий рік дає нам надію на майбутнє. Його сила — в його семантиці. Цокаючись бокалами з шампанським, усі ми віримо, що новий (свіжий, ще в хрумкій упаковці) рік, що маячить попереду, подарує нам нове життя — правильне, успішне, з високими цілями та досягненнями. І, загадуючи під святковий передзвін бажання, стискаємо кулаки: агов, ти, те, що нас не вбило, —  начувайся, бо тепер наша черга...