ПИВО… НА СОНЯЧНІЙ ЕНЕРГІЇ

На Волині підприємець отримав грант від ООН, щоб варити хмільний напій на сонячній енергії

Пивовар Юрій Пікута отримав грант від ООН на купівлю сонячних колекторів. Завдяки цій інвестиції чоловік планує зменшити використання газу наполовину, що дасть змогу здешевити його продукцію, пише ZIK.

Щомісяця маленька пивоварня на Волині споживає щонайменше 25 тисяч кубів газу. Це її власникові обходиться у 130-150 тисяч гривень. До того ж, дорогі енергоносії, своєю чергою, роблять дорожчою продукцію. Через це підприємець подав свій проект на конкурс Агентства ООН із Промислового розвитку (ЮНІДО) і здобув перемогу. Тепер за кошти цієї організації йому встановлять сонячні колектори, які підігріватимуть воду для пивоваріння.

Економити енергоносії підприємець почав ще задовго до того, як отримав допомогу від міжнародних організацій. Зокрема, встановив два електричні котли, завдяки яким зменшив споживання газу на 30%. Проте цілком відмовитись від дорого блакитного палива не може. Специфіка пивоваріння вимагає, щоб рідини швидко закипали, а без газу це майже неможливо.

Приблизна сума інвестицій від ЮНІДО у цю котельню – від 90 до 100 тисяч євро грантових коштів. Решту в модернізацію виробництва має вкладати вже саме підприємство.

    «Мені відомо, що дуже рідко у промисловому виробництві в Україні використовують технологію підігріву води від енергії сонця, принаймні на таких типах виробництва. Ми хочемо показати, що такі технології існують та працюють у Європі, і їх так само успішно можна використовувати на підприємствах в Україні», – прокоментував спеціаліст із промислового розвитку ЮНІДО Марк Дрейк.

Крім фінансової підтримки, фахівці ЮНІДО допомагатимуть із встановленням обладнання. Тепер визначають місце, де краще розмістити сонячні колектори.


Повернутися
17.07.2016
Категорія: Господар
Колонка
Андрія Закревського
Шановні Тернополяни!

Люди діляться на багатих і бідних. При цьому і багатство, і бідність є випробуванням. Проте бідність — більш легкий, зручний хрест,  у той час як багатство — більш важкий. Науковці говорять навіть про гедонізм бідних — їм властиве переживання катарсису від своєї безумовної порядності порівняно із "вкраденими статками олігархів". При цьому цікаво, що "багаті", тобто всі ті, хто не сприймає себе «бідним», узагалі не оперують таким примітивним розшаруванням "багатий - бідний", тож дискурс протистояння «бідні-багаті» створюється самими бідними. Ознака, за якою «бідні» відносять тих чи інших людей до цих двох класів, є також примітивна - це самовизначення особистості: якщо людина радо себе зараховує до бідних, то це "наш!", і саме в цей момент запускається полум'яна риторика "ми бідні - а вони багаті, та вони нам, бідним...".  Питання влади над своїм життям для бідного не стоїть - бо "владою користуються багаті, аби поневолювати бідних і робити їх ще біднішими".

На думку психологів, в людини грошей стільки, скільки вона дозволяє собі. Я б сформулював це так:  справжні багатство чи бідність не у гаманці, а в голові… Так звана бідність – це насправді невміння користуватися своїм багатством. Ми відкладаємо кошти «на чорний день», нові речі – «на потім». В результаті отримуємо життя з чорних днів, і це «потім» ніколи не настає. Відкрию вам таємницю: «потім» не існує. Є тільки зараз. А в ньому є люди, які як кремінь, або як губка, або ж як мед. Щоб отримати щось від людини-кременя, треба щосили  її стукати. Щоб отримати щось у людини-губки —  треба довго її тиснути. А людина-мед розливається для усіх сама…